У Комітеті з питань науки і освіти відбулась зустріч з Виконавчим директором Асоціації приватних навчальних закладів (далі – Асоціація) та керівником юридичного департаменту Асоціації. Хотів би ознайомити вас з деталями нашої зустрічі.

Дана Асоціація була створена у 2017 році з метою підтримки приватного сектора вищої освіти шляхом співробітництва з внутрішніми ресурсами, популяризації кращого досвіду, міжнародної інтеграції, створення нових знань, матеріалізації досліджень та сприяння приватним ініціативам вільних академій на службі громадянського суспільства.

З Українських ВНЗ до складу Асоціації входить Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” та в найближчий час, за словами гостей, приєднається Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана. Директор Асоціації висловив сподівання, що до кінця 2019 року до її складу входитиме 100 ВНЗ із різних країн світу.

Під час зустрічі колеги з Грузії винесли пропозицію створення двосторонньої робочої групи з експертів-аналітиків, які працюватимуть на планування, підготовку та втілення інституційних реформ у сфері освіти, зокрема по напрямкам: розробки проекту закону про розвиток якості освіти в Україні; підготовка нових моделей фінансування для студентів; формування гарантій якості у співпраці з Європейським фондом управління якістю для забезпечення високого рівня надання освітніх послуг; підготовка нової системи авторизації (включає в себе ліцензування в більш широкому розумінні) та акредитації; методологією складання рейтингів університетів; впровадженням дистанційної електронної освіти тощо.

Зі свого боку, я звернув увагу колег на те, що Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти, у свою чергу, вже веде роботу по таким напрямкам, як: реформа системи управління університетами (перехід до корпоративної моделі) – розроблено законопроект #8385 «Про внесення змін до Закону України “Про вищу освіту” щодо зміни системи управління закладами вищої освіти»; опрацювання питання щодо системи фінансування університетів; питання щодо вимірюванням якості освіти (це фактично відсутнє в Україні).

Як я вже неодноразово зазначав у своїх виступах та статтях, – освітні вимірювання – це стратегічно важливий напрямок діяльності, який покликаний сприяти кращому управлінню і фінансуванню цієї сфери. Вимірювання насамперед є актуальними для споживачів освітніх послуг – студентів та їхніх батьків, роботодавців, оскільки це допомагатиме їм ліпше зорієнтуватися в просторі вищої освіти.

На різних етапах навчання вимірювання так чи інакше корелює з фактичним прирощенням доданої вартості студента в процесі навчання і дозволяє сформувати уявлення про його перспективи на ринку праці. І тут важливою стає законодавча підтримка професійних асоціацій, які можуть (і повинні) організовувати кваліфікаційні іспити для випускників.

Проект змін до закону «Про вищу освіту» пропонує посилити роль освітніх вимірювань і в процесі зовнішньої оцінки якості освітньої діяльності закладів вищої освіти. Насамперед, слід встановити ключові показники якості, які повинні вимірюватися. Очевидно, що традиційні для нашої освіти показники «ресурсів» (як то нормативи матеріального забезпечення, кількість викладачів з науковими ступенями тощо) повинні відійти на другий план. Детальнішому оцінюванню мають піддаватися саме результати роботи закладу. При цьому одним із основних показників має стати працевлаштування його випускників. Збір даних про працевлаштування випускників університетів є доволі трудомістким процесом, але його необхідно запустити на системних засадах задля того, щоб мати об’єктивну картину стану нашої вищої освіти.

Рейтингування університетів, у свою чергу, дуже потрібне, однак воно є своєрідним узагальненням і не може враховувати унікальності програм та проектів вищої освіти. Навіть слабкі університети можуть мати окремі високоякісні програми чи наукові проекти, тоді як у сильних далеко не всі програми є на високому рівні. Тому набагато важливіше шляхом освітніх вимірювань вчасно відзначати саме кращі проекти закладів освіти і на них спрямовувати відповідну підтримку.

Не менш важливим є створення необхідних законодавчих умов для того, щоб до процесу освітніх вимірювань і оцінки якості вищої освіти були залучені найкращі фахівці. В цьому контексті пропонується удосконалити механізм формування складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, повністю усунувши з нього принцип політичного представництва і забезпечивши перевагу принципу фаховості.

Слід розуміти, що освітні вимірювання є своєрідним засобом діагностики. Вони допомагають виявити характерні тенденції і проблеми у сфері освіти, щоб потім врахувати їх в освітній політиці. В жодному разі результати освітніх вимірювань не повинні використовуватися для створення на ринку освітніх послуг монополій. Аналізуючи якість вищої освіти, у тому числі, з застосуванням освітніх вимірювань, органи державної влади мають ставити собі за мету підтримку і посилення всіх закладів освіти. Допомагати слабшим і заохочувати сильніших.

Триматиму вас в курсі щодо подальших результатів наших переговорів щодо можливостей співпраці.