Російський вчений та мандрівник Васілій Зуєв  один з перших, хто описав правобережну  Херсонщину, Херсон та сам шлях до Херсона.

 По собі він залишив книгу про свої мандри. Назва: «Путешественные записки от Санкт-Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 г.»

Ось як він описував дорогу від Давидового Броду до Кринок: З Давидового Броду поїхали ми до Кринок, де в степу бачили багато куріпок, дрохв, тетеруків та ін. З плазунів траплялися по дорозі жовтопузи, деякі завдовжки в сажень, так що хоч би вони були геть нешкідливі й неотруйні, але розміром своїм не можуть не лякати навіть найхоробрішу людину. На половині дороги від Давидового Броду переїхали ми річку Висунь бродом; саму по собі невелику, але таку, що має високі й круті береги, на яких росло пребагато терну, тож від синіх його ягід там, де терен ріс, а де ні, вапняковий берег здавався смугастим. У лівому березі, який був крутим, а правий пологим, вапняковий плитняк лежав таким самим горизонтальним шаром, як ми бачили й усюди по інших річках та балках, тож можна думати, що весь цей край Новоросійської губернії вкритий ним, з тією лише різницею, що де-не-де глибше, а десь ближче цей шар лежав до поверхні.

Переночувавши в Кринках, уранці вирушили ми до Полозової, від якої залишалося не більше ніж 26 верст до Херсона.

Тут варто зробити невеликий відступ, адже під час роботи з цим джерелом виникло цікаве непорозуміння. Читаючи записки мандрівника, я звернув увагу на його згадку про те, що дорогою до Херсона він відвідав село Кринки і навіть заночував там. Спочатку це викликало здивування, адже сьогодні ми знаємо лише одне село з такою назвою на Херсонщині — Кринки на лівому березі Дніпра. Проте в описі своєї подорожі Зуєв ніде не згадує про переправу через річку, а це означає, що мова не могла йти про сучасні Кринки.

Розв’язати цю загадку допоміг мені Дементій Білий. Працюючи зі старовинними картами Херсонщини, він виявив ще одне поселення з назвою Кринки, яке існувало поблизу Бобрового Кута. Його розташування повністю узгоджується з маршрутом, яким рухався Зуєв. Додатковим підтвердженням стала карта, опублікована у дослідженні Федора Цивільського, де також позначені Кринки.

Отже, можна зробити висновок, що у XVIII–XIX століттях назва «Кринки» була досить поширеною на півдні України. Найімовірніше, вона походить від слова «криниця», адже саме наявність джерела води часто ставала визначальною для виникнення зимівників і хуторів у степу. Так само, як колись існувало багато Копанів, було чимало й Кринок. Однак якщо назви Копані збереглися до наших днів у різних варіантах — Малі Копані, Великі Копані, Старокопані та інших, — то з усіх Кринок на сучасній карті залишилися лише Кринки на лівобережжі Дніпра.

Щодо Полозової, то, найімовірніше, йдеться про зимівник Гордія Полоза. Він якраз розташовувався на історичному шляху з Давидового Броду до Херсона, вже за тодішніми Кринками. Це місце детально дослідив і описав Федір Цивільський, праці якого допомагають краще зрозуміти географію та систему поселень Херсонщини кінця XVIII століття.

Зуєв так описує свій шлях з Кринків

Дорога була гладка, рівна, і кургани, які до цих місць траплялися вельми часто, тут ставали рідшими. Земля безперестанно була сіра, суглинкова, на якій не те що ріллі не було, а й трави мало. Причина такого оголення землі лежала під нашими ногами; це сарана, яку поморило морозом, що був тут у той самий час, коли я їхав до Нікополя. У Полозовій я тільки перемінив коней і продовжував свою путь далі до Херсона; місця до нього були настільки гладкі й рівні, що здавалося, це нове місто приховує сам степ.

Коротка розповідь мандрівника про Херсон

Після обіду в’їхав я в цивільне передмістя й зупинився в трактирі, а наступного дня, маючи честь бути у його превосходительства генерал-цейхмейстера і кавалера Івана Аврамовича Ганнібала, отримав від нього найласкавіші запевнення щодо потрібної мені в разі потреби допомоги, а також отримав казенну квартиру, в якій на зиму й розташувався.

Замість висновку

Про тогочасний Херсон у джерелі зовсім мало інформації. Чому так сталося? Хто зна. Можливо, тоді просто не було про що писати, а можливо — реальний стан справ виявився далеко не таким гарним, як це намагалася змалювати тогочасна пропаганда.

Проте для мене, безцінною є зовсім інша інформація. А саме — факти, які підтверджують, що фактичне заселення південного краю відбулося задовго до російської експансії і жили там переважно українці.

Подивіться уважно на саме першоджерело. Так, у самому тексті російського вченого ви не знайдете прямої згадки слова “українці”. Але зверніть увагу на деталі, які він фіксує: місцева топоніміка, географічні назви та специфічні терміни говорять самі за себе. Читаючі текст відчуваєш, що вся ця територія була заселена саме українцями, а великороси тут були абсолютно чужими людьми.

У підсумку ми маємо парадоксальну, але надзвичайно важливу річ: сам текст російського вченого є нічим іншим, як прямим доказом брехні офіційної російської історіографії (а якщо називати речі своїми іменами — міфології) щодо так званого заселення так званої “новоросії”. Джерело протирічить ідеологічним догмам і підтверджує справжню історію краю.

Шановні друзі, читачі, френди звертаюся до вас. Відкрив банку на власні історичні дослідження про Херсонщину. Прошу мене підтримати. В сучасних умовах вивчення історії потребує не лише часу і натхнення, а й певних матеріальних витрат. Ваша підтримка допоможе в написанні якісних  статей на історичну тематику.

Банка на історичні дослідження — посилання

Конверт Приватбанку на історичні дослідження — посилання

Тарас Бузак

Послідовний маршрут мандрівника

Хронологічний маршрут (з півночі на південь уздовж басейну Інгульця):

Чертомлика → Базавлук

Прибув до першого степового села Базавлук (на річці того ж імені).

Базавлук → Каменка

Замість прямої Херсонської дороги через Тернівку на Благовіщунну (де не було вільних коней), повернув трохи назад і поїхав до Каменки.

Ночував у Каменці. Поруч (за півверсти) — село майора Мерліна з гарним випасом і кінським заводом.

Каменка → район Кривого Рогу (впадіння Саксагані в Інгулець)

Наступного дня близько полудня прибув до річки Саксагань.

Описує Кривий Ріг як кам’янистий мис (вигин), який Саксагань огинає навколо (довжина ~5 верст, перешийок 4 верст). Поруч — Мішурин Ріг (там стояв казенний добрий дім для проїжджих).

Пономаревка (Пономаренка)

Продовжив шлях і ночував у Пономаревці.

Пономаревка → Шестерня (Шестерни)

Їхав степом уздовж річки. У Шестерні сталася затримка (коні «в розгоні» — розбрелися на випас). Мандрівник не хотів довго чекати.

Шестерня → старою дорогою в напрямку Давидового броду

Вирішив їхати старою дорогою на Давидів Брід (сучасний Давидів Брід на Інгулеці, Херсонська область). Проїжджав багато старих запорозьких хуторів на нагірній стороні (гори з вапняку та плитняку). Не доїжджаючи безпосередньо до броду.

Криники

Ночував у Криниках.

Криники → Половая (Ноловая) → Херсон (20 верст від Полової до Херсона)

Вранці вирушив до Полової. Від Полової до Херсона залишалося лише 26 верст. Дорога гладка, рівна, земля сіра суглинкова, трав мало, ріллі майже немає.

Мапи на яких є село Кринки:

Обкладинка книги  Васілія Зуєва

Мандрівка Зуєва, зроблено з оригінального тексту за допомогою ШІ