Почав помічати, що наближення зими останні кілька років визначаю вже не за календарем і не за погодою (бо клімат змінюється просто на очах), а за збільшенням звернень про субсидії, що надходять до моєї приймальні:)) Скарги від херсонців, яким відмовили в отримання субсидії, почали надходити до нас ще з вересня. Як відомо, цього року Уряд, врахувавши прорахунки минулого сезону, посилив вимоги до отримувачів допомоги від держави. Та, як показала практика, під цю “гребінку” доволі часто потрапляють й родини, які дійсно перебувають у скрутних обставинах. От сьогодні на особистому прийомі у мене було троє таких прохачів. Різні життєві ситуації…

Одна жіночка, наприклад, втратила роботу і перебуває зараз на обліку в Центрі зайнятості. Розмір її допомоги по безробіттю менший навіть за мінімальну зарплату, проте в нарахуванні субсидії їй все одно відмовили. Це неправильно, допомогу від держави повинні отримати всі, хто цього дійсно потребує. А тому наші юристи неодмінно домагалися б, аби таким громадянам нарахування субсидій було відновлено. Однак Кабмін виявив гнучкість і днями спростив вимоги до отримувачів субсидій, і саме сьогодні їх було оприлюднено. Тому проблеми, з якими зверталися херсонці, будуть вирішені без нашого втручання.

А от у ситуацію, в якій опинилася ГО Центр реабілітації дітей з інвалідністю «Світанок», доведеться, мабуть, втрутитися особисто. Для своєї роботи Центр потребує приміщення. Та вже майже півроку поспіль Фонд держмайна під різними приводами відмовляє йому в оренді комунального приміщення по вул.Залаегерсег. Тривалий час це занедбане і напівзруйноване приміщення стоїть пусткою, тому про справжню причину постійних відмов залишається лише здогадуватися. Як і про те, чому навіть не пропонувалося якесь інше…

До мене на особистий прийом представники цієї громадської організації сьогодні принесли чергову відмову. Випадок, як на мене, просто кричущий. Адже Центр не просить у влади ані коштів, ані преференцій, лише – приміщення, яке активісти готові самі привести до ладу.

Ці люди взяли на себе святу і дуже непросту місію — адаптувати наших маленьких громадян, які мають особливі потреби, до життя в соціумі. Та замість того, аби підтримати їх, чиновництво на місцях вигадує перепони. Так не має бути. А тому разом із командою готовий боротися за те, щоб Центру реабілітації дітей з інвалідністю було надано нормальне приміщення. Розраховую також на підтримку з боку голови Херсонської ОДА Андрія Гордєєва, та Фонду П. Порошенка взагалі всіх небайдужих і активних громадян. Ставлення до особливих дітей у суспільстві – це маркер на людяність. Тому випадки, коли чиновник дозволяє собі такі дії по відношенню до них, не можна залишати поза увагою.

Взагалі-то сьогоднішній прийом по кількості і тематиці звернень мало чим вирізнявся серед інших. Субсидії, скарги на дії правоохоронців, житлово-комунальні проблеми, ремонт доріг…

Та вже майже під завершення прийому громадян на мене очікувала справжня приємність. До приймальні прийшла ціла делегація від Херсонського економіко-правового коледжу. Колеги завітали не з проблемами, а для того, аби подякувати за те, що держава нарешті достойно оцінила діяльність директора коледжу Л.М.Лімакової. Напередодні нашого професійного свята Указом Президента України їй присвоєно звання «Заслужений працівник освіти України». Щиро порадів разом із колегами. Тому що бути освітянином — нелегка і подвижницька справа.

Справжні педагоги роблять її за покликом серця, але знаю, наскільки важливо для кожного з них, коли держава помічає їх внесок у розбудову суспільства. І я щиро вдячний Петру Олексійовичу саме за те, що він дуже добре розуміє важливість учительської праці. Особливо – на нинішньому, непростому етапі нашої новітньої історії. Держава, в якій по-справжньому цінують працю вчителя, неодмінно матиме гарне майбутнє. Стовідсотково в цьому переконаний:))