Іван Вінник: Перезавантаження влади – шлях захисту від РФ

20.12.2021
2979

Народний депутат України Верховної Ради 8 скликання, Секретар Комітету Національної безпеки і оборони Іан Вінник у блозі видання Цензор.Нет написав свої думки, щодо тиску Путіна на Україну.

Цей текст про:

привітання Збройних Сил України в день їхнього народження – 6-го грудня 1991 року, та всіх воїнів України – хай Вас Бог оберігає, а Ви збережіть Україну!

те, що не може бути Верховним Головнокомандуючим особа, яка в той час, коли весь світ намагається вмовити Путіна не атакувати Україну,

займається самовихвалянням, розбірками у власній команді, переслідуванням політичних опонентів, а не планами оборони країни;

те, що робити Україні щоб зберегти суверенітет, незалежність, територіальну цілісність після відставки Зеленського;

поточну ситуацію в сфері воєнної безпеки;

причини, які призвели до того, що Україна опиналася перед безпрецедентними воєнними загрозами;

чому “про Україну почали говорити без України”.

Президент Зеленський має оголосити про відставку

Статті 108,109 Конституції України передбачають можливість дострокового припинення повноважень Президента України шляхом проголошення ним заяви про відставку. Якщо 6-й Президент України В.Зеленський не хоче увійти в історію, як особа, яка має безпосереднє відношення до втрати суверенітету та незалежності України, я б радив йому скористатися таким правом відставки невідкладно.

Дозволю собі обґрунтувати свою пропозицію більш прямолінійно. Тільки ліквідація джерела постійної шкоди державний інтересам, що створюється інститутом Президента України на чолі із Зеленським і вакантність посади Президента впродовж деякого періоду, принаймні до стабілізації безпекової ситуації навколо нашої держави, дозволить країні вистояти в цей надскладний період.

Поточна ситуація в сфері воєнної безпеки (дивіться нижче) не залишає шансу для політичного процесу – як щодо усунення Президента з посади, порядком імпічменту, так і переобрання Президента. З тих самих причин, в народу України немає часу переобрати Верховну Раду.

З огляду на вищенаведене, Зеленський має піти з посади самостійно, а нам доведеться працювати з тією Верховною Радою, яка є.

Що робити далі

Заради збереження України, керуючись Конституцією України та виконуючи волю народу України, парламент має:

створити коаліцію депутатських фракцій, до якої увійдуть всі фракції парламенту, а також всі народні депутати, які входять до складу депутатських груп і позафракційні;

звільнити уряд Шмигаля

призначати новий коаліційний уряд в якому міністерські посади будуть розподілені пропорційно кількості фракцій і груп, а не депутатів у їхньому складі.

Прем’єр-міністром, секретарем РНБО, міністром оборони, міністром закордонних справ та генеральним прокурором України мають бути призначені представники політичної сили, яка має найвищий рейтинг як опозиція, до політичної сили чий представник є Головою Верховної Ради – виконувачем обов’язки Президента України, таким чином буде продемонстрована єдність політичних сил заради збереження України.

В Україні має бути введений правовий режим воєнного стану.

Для дієвості прийняття рішення Зеленським про оголошення відставки, заради реалізації вищеописаного плану, Стефанчук може пообіцяти видати Указ про амністію громадянина Зеленського.

Ідея запропонованої концепції об’єднання правлячої політичної сили із опозицією заради збереження держави, для забезпечення дієвості відсічі й стримування воєнної агресії – не моя.

11 травня 1940 року, на пропозицією прем’єр-міністра Великої Британії Уїнстона Черчилля, при уряді Великобританії, за пропорційного представництва владних й опозиційних сил, для ефективного й результативного ведення війни з нацистським Третім Рейхом був сформований Воєнний кабінет, який функціонував до 1945 року, до перемоги над Гітлером. Відома всім фраза Черчилля про “Кров, важку працю, сльози і піт” була частиною промови в якій Черчилль запропонував “об’єднатися політичним силами заради збереження Британської імперії в Другій Світовій війні”.

Поточна ситуація в сфері воєнної безпеки

Днями видання Bild опублікувало плани вторгнення РФ в Україну, газета Washington Post оприлюднила інформацію з розсекречених звітів розвідки США, що вторгнення буде реалізовано із застосуванням 175 000 військовослужбовців армії РФ, всіх наявних родів військ й засобів (за винятком, хіба що, ядерних компонентів).

Особливо занепокоєння викликає, що агресія буде реалізовуватися в три послідовні фази – південь, схід, північ. Ймовірність кожної наступної фази РФ буде оцінювати залежно від реакції світу на кожну попередню.

Перезавантаження влади – шлях захисту від РФ 01

Атакуючи Україну, Путін намагається вирішити дві задачі:

забезпечити територію окупованого Криму дніпровською водою, агропромисловою базою, логістичною та іншою континентальною інфраструктурою; у разі створення коридору вздовж Азовського моря – змінити статус Азовського моря на внутрішнє й таким чином закрити дискусію щодо користування Керченською протокою.

перешкодити Україні на шляху до НАТО, чи принаймні частині України – створивши, наприклад, із лівобережної України такий собі буфер між Росією та НАТО.

За стратегією РФ, успіх першої фази одразу вирішує і другу задачу одночасно. Всі сторони будуть прагнути припинення військових дій, а поступатися політичними позиціями доведеться Україні – в порядку так званого “дипломатичного врегулювання конфлікту”, сам факт якого викликатиме “глибоке занепокоєння”.

На думку Путіна, виключно юридичні, правові гарантії “нерозширення” НАТО на Схід надані США та партнерами, законодавчо закріплений позаблоковий статус України дозволять йому відмовитися від реалізації другої й третьої фаз.

Пряма мова Путіна: “оскільки західні колеги не виконали взяті на себе відповідні усні зобов’язання – НАТО розширюється на схід, попри усні запевнення не робити цього, законні занепокоєння РФ у сфері безпеки були проігноровані і зараз їх продовжують ігнорувати далі”.

Україна регулярно чує запевнення Західних партнерів в непохитній підтримці України, але “допомагати” будуть тільки санкціями, фінансами й постачаннями деяких озброєнь. США та ЄС ніколи ще не заявляли публічно про будь-які плани допомоги Україні із використанням збройних сил країн НАТО. Воювати за Україну, буде тільки народ України.

Санкцій Путін не боїться. Навпаки, нам варто чекати від РФ асиметричних відповідей. Наприклад, санкції задля блокування запуску Північного Потоку-2, можуть спонукати Путіна якнайскоріше знищити газотранспортний потенціал України, й примусити ЄС купувати газ саме через Північні Потоки під час морозної зими й за відсутності запасів.

Стаття 2, Федерального Закону РФ “О безопастности” визначає “приоритет предупредительных мер в целях обеспечения безопасности” как один из “основных принципов обеспечения безопасности РФ”. Дискусію, яку нав’язують дипломати РФ щодо екоциду в Криму й відповідна кримінальна справа “слідкому РФ” – є скоординованими діями та являють собою своєрідний casus belli (привід) для початку активних воєнних заходів стосовно превенції загроз так званому “Крымскому Федеральному Округу”.

Російська Федерація, пояснюючи світу окупацію Херсонської області (можливо півдня України), може пригадати Ізраїль, який захопив Голанські висоти у Сирії в 1967 році й в односторонньому порядку анексував в 1981 році, вирішуючи питання постачання прісної води, забезпечуючи харчову безпеку й створюючи буфер безпеки з Сирією. Цей крок не був визнаний на міжнародному рівні тривалий час. Однак адміністрація Трампа зробила це в односторонньому порядку в березні 2019 року. (довідка)

З огляду на наведене, тільки диво й Збройні Сили України можуть уберегти Україну від реалізації першої фази вторгнення РФ – захоплення Херсонської області.

Водопостачання в Крим та іригаційні задачі в Херсонській області вирішуються наступною інфраструктурою:

гребля, платина, дамба водосховища Каховської гідроелектростанції, яка підіймає рівень води в р. Дніпро для вільної течії через “Північно- Кримський” канал в бік АРК;

головної споруди Північно-Кримського каналу, дамби в Каланчаку;

інфраструктури Каховського магістрального каналу.

Вся ця інфраструктура знаходиться в межах вірогідної території вторгнення в перші дні, першої фази. Утримання відміченого на схемі плацдарму армією РФ виглядає цілком можливим, з огляду на наявність природної перешкоди – річки Дніпро, контролю 3 мостів, й сухопутної ділянки контактної лінії всього в 80 км.

Перезавантаження влади – шлях захисту від РФ 02

Висадка десанту на мости та дамби відріже підрозділи ЗСУ дислоковані в Херсонській області від постачання й супротив буде подавлений ударами ствольної і реактивної артилерії РФ з перешийку (Армянск-Крансоперкопск) в Криму. Без оголошення стану війни, можливість контрбатарейної роботи (ударів) по окупованій території в Криму чи території РФ наразі а ні доктринальними документами, а ні законодавством України не передбачено.

Причини зниження обороноздатності України в 2019-2021 роках.

Президент Зеленський заявляє про готовність відбивати агресію РФ. Насправді, боєздатність армії при Зеленському тримається майже виключно на бойовому дусі українського воїна. Державне оборонне замовлення 2021 провалено, укладений тільки один новий контракт і той не профінансований повністю. Грошове забезпечення військових не збільшено й планів немає, навіть в 2022 році, як наслідок – військовослужбовці масово звільняються з лав ЗСУ. На кінець 2021 забезпеченість паливно-мастильними матеріалами становить в середньому 20 %. Проблеми із харчовим забезпеченням в ЗСУ призвели до одного з найбільших корупційних скандалів екс-міністра оборони Тарана – кримінальне провадження проти заступника Халімона розслідується за статтею перешкоджання діяльності ЗСУ, й в цій кваліфікації – все, що треба знати про діяльність Зеленського та його команди в сфері безпеки і оборони.

Детально ці питання описані в статті в.о Президента України в 2014 році О.Турчинова: “Війна і влада”.

Біля половини фінансового ресурсу ДОЗ 2021 року скеровується на імпортні закупівлі, на закупівлю техніки й засобів, які не змінюють баланс сил в регіоні, що засвідчується, зокрема, рішеннями уповноважених органів держав експортерів військової техніки, які погоджують такі міжнародні передачі в Україну. Детальніше ці питання я описав в своїй статті “Чи готова Україна до удару з моря”.

Окремі проекти імпортних закупівель хоч і мають важливе геополітичне значення для України, проте залишають без відповіді питання раціональності таких рішень, з огляду на їх вартість, наприклад – державні інвестиції за напрямом – розробка і закупівля платформи Protector P50-U від Babcock, Великобританія, як швидкісного ракетного катеру для ВМС України. Ця платформа “розробляється спеціально для України” – і здається, в цьому проекті, Україні доведеться заплатити не тільки за саму техніку, а ще й за її розробку – як самого катера так і малої протикорабельної ракети в морському виконанні Brimstone Sea Spear.

Попри певну ефективність застосування БПЛА Bayraktar (TB2) в окремих воєнних конфліктах, не переконливо виглядає бойова живучість цієї платформи за застосування противником авіації. На тих самих питаннях наголошують журналісти видання Forbes, аналізуючи здатність України протидіяти можливому російському вторгненню в своїй статті : “хоча дрони TB2 значно вплинули на три війни в 2020 році, вони по-справжньому не зіткнулися із сучасними, добре інтегрованими системами протиповітряної оборони (IADS), що підтримуються винищувальною авіацією. В Лівії, де турецькі Байрактари знищили 9 сучасних систем ППО малого радіусу дії Панцир С1 (РФ), в боях було втрачено щонайменше 14 ТБ2. В Україні недостатньо TB2, щоб протидіяти набагато кращій і щільнішій системі ППО РФ. Українські ТБ2, ймовірно, стануть мішенню для високоточних авіаційних та ракетних ударів з метою знищення їх ще на базах постійної дислокації”.

Стан боєготовності сил протиповітряної оборони в ЗСУ ставить під сумнів ефективність протидії ударам авіації противника та перехоплення ракетних засобів ураження. В мене великі сумніви, що в Україні на озброєнні є радарні системи, що можуть ідентифікувати крилаті ракети в маловисотному польоті й забезпечити цілевказання та управління вогневим ураженням.

Співпраця з турецькими компаніями ASELSAN та ROKETSAN щодо участі України в створенні сімейства ракетних комплексів “земля-повітря” – HİSAR розпочата в 2017-2019, наразі повністю припинена і НЕ за ініціативи Туреччини.

Міноборони за останні два роки сформувало безпрецедентно великий обсяг дебіторської заборгованості. Станом на 01 листопада 2021 року, дебіторська заборгованість за договорами, укладеними Міноборони по ДОЗ 2019-2020 років, становить біля 20 млрд. грн. Тобто передплати зроблені, а техніку й озброєння не поставлено.

Вітчизняні оборонні підприємства отримують замовлення за залишковим принципом. Наприклад, за наявності потреби в 5 дивізіонів РК-360МЦ (ПКР “Нептун), для мінімального захисту узбережжя Азовського й Чорного морів – замовлено тільки один і той, тільки з частковим боєкомплектом. За оцінками багатьох експертів, з урахуванням стану міжнародного військово-технічного співробітництва й фінансових спроможностей України, саме ПКР “Нептун” – є найбільш дієвим, доступним Україні, засобом захисту національних інтересів в Чорному й Азовському морях, з огляду на архітектуру наявних і можливих воєнних загроз.

Збройні формування сухопутних військ армії РФ багатократно переважають Збройні Сили України за кількістю броньованої техніки, що може бути застосовано для наступу на територію України. За таких умов, стан протитанкової оборони, зокрема в розрізі штатного розпису підрозділів ПТО (протитанкової оборони) й рівня забезпеченості вітчизняними ПТРК “Стугна”, “Корсар” (пусковими та ракетами до них) не відповідає рівню наявних та потенційних загроз, особливо у разі можливої атаки з боку Білорусі. Вище військово-політичне керівництво країни нічого не робить для того, щоб такий стратегічний провал виправити. (детальніше – в статті В.о Президента України в 2014 році – О.Турчинова: “План Б”).

Групи ПТО, які озброєнні ПТРК FGM-148 “Джавелін” хоча й становлять значну загрозу російським Т-72, однак біля 50 пускових установок Javelin та близько 400 ракет – це замало. Окрім того, за висновками, в статті військового експерта Глена Гранта, українська армія не змогла адаптувати навчання і доктрину застосування, щоб по-справжньому скористатися своїм невеликим арсеналом Javelin.

Окремо хочу наголосити, що на жаль, сучасні вітчизняні розробки РЗСО “Вільха”, ПКР “Нептун”, СГГ (самохідна гармата-гаубица) Богдана 155 мм проходять десятки кіл бюрократії Міноборони й ГШ ЗСУ, багатоетапні випробування, які іноді мають доволі сумнівну обґрунтованість. Бюрократичні й процедурні перешкоди затримують потрапляння сучасних вітчизняних зразків озброєнь в ЗСУ.

Військові з’єднання сухопутних військ ЗСУ, які були сформовані в 2014- 2019 роках на півночі України (Полісся), та мали б забезпечувати оборону з боку Білорусі, потреба в якій стала очевидною, після проведення спільних російсько-білоруських навчань “Захід-2017”, були в значній більшості розформовані за Зеленського та його Головкома ЗСУ Хомчака.

Описане в цій частині – є провалом керівництва у сферах національної безпеки та оборони держави, за яке одноосібно відповідає Президент України, на підставі п.17 статті 106 Конституції України.

УКРАЇНА ВТРАЧАЄ СУБ’ЄКТНІСТЬ Й НАБУВАЄ ГАНЕБНОГО СТАТУСУ ОБ’ЄКТУ МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ

Неадекватні реакції перших посадових осіб України на інформацію про скупчення військ РФ вздовж кордонів, коли перші особи нашої держави називали журналістів Washington Post, Politico провокаторами, дезінформаторами й російськими пропагандистами, призвели до того, що про проблему вторгнення РФ в Україну почали розглядати виключно через необхідність перешкодити Путіну створити гуманітарну катастрофу на окремій території прилеглій до ЄС, що може спричинити велику кількісті біженців, а не для того, щоб допомогти демократичній суверенній державі Україна протистояти агресії РФ.

Путін вимагає гарантій позаблоковості України, але не від України, а від Західного світу. При цьому Західний світ погодився на активний діалог про Україну, не залучаючи до таких переговорів представників України.

9 грудня 2021 року відбудуться переговори між Президентом США Байденом і Президентом РФ Путіним під час яких центральною темою буде Україна. Абсолютно логічним було б запросити Президента України до участі в цих переговорах, й самі переговори зробити трьохсторонніми. Це було б особливо легко забезпечити, з огляду на те, що переговори відбудуться в форматі відеоконференції – але два Президента не бачать в цій дискусії третього – Президента України Зеленського.

Описане вище – є провалом керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави за яке одноосібно відповідає Президент України на підставі п.3 статті 106 Конституції України.

p.s. Я родом з міста Нова Каховка, Херсонська область – території України, яка майже гарантовано буде атакована Путіним. Буду щасливий, якщо помилюся. Моя родина живе в Новій Каховці, велика частина моїх зусиль й боротьби було присвячено цьому невеликому місту на Півдні України. В Новій Каховці я закінчив школу, здобув першу вищу освіту, збудував завод по виробництву газобетону на якому сьогодні працює 320 людей та який став предметом мого відомого публічного конфлікту з банком-кредитором й який успішно завершений сторонами із готовністю співпрацювати надалі. Я хочу щоб в цьому місті була Україна. Я хочу щоб держава Україна не дозволила Путіну знищувати нашу націю. Я прагну перемоги України.