Україною прокотилися масові акції протесту аграріїв, фермерів, власників землі. Вони вимагали врахувати їхні пропозиції у питанні зняття мораторію на продаж сільськогосподарської землі. Особливо аграрії виступали проти продажу сільгоспземлі іноземцям. Як відомо, відповідний законопроект було прийнято у першому читанні. Процес ринку землі ще не запущений, але ризики не зникли.

Депутат Херсонської обласної ради, керівник агропідприємства «Злато Таврії» Ігор Йосипенко розповідає про ризики, які можуть спливти в процесі відкриття ліберального ринку землі та їх наслідки для майбутнього українського села.

Що наголосували народні депутати 13 листопада?

Депутати прийняли в першому читанні законопроект, який зі скрипом тишком-нишком протягли через аграрний комітет, бо попередньо було узгоджено серед всіх депутатів-членів аграрного комітету, що комітет буде засідати о 13.00 годині. Особисто мені депутати Верховної Ради України повідомив: члени комітету отримали за чверть на дев’яту SMS, в якому був текст, що хтось там не може бути об 13-тій тому засідання перенесено на 09 годину ранку. Через Київ за 15 хв проїхати – це нереально. Вони тишком-нишком прийняли те, що захотіли… Аграрії всієї України, на чолі з Всеукраїнською аграрною радою, (ВАР-редакція) членом якої є і моє підприємство наполягали на конструктивному діалозі з владою.

ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» (ГС «ВАР») є добровільним, неурядовим об’єднанням, заснованим в червні 2014 року. Спілка створена на основі єдності інтересів для спільної реалізації її членами своїх прав, свобод та захисту законних соціальних та економічних інтересів. Загальна площа земельного фонду членів спілки – 2 500 000 га.

У нас є певні напрацювання, які ми подали у Верховну Раду та Кабмін, вони ці напрацювання не беруть до уваги, в законопроекті, з найбільших помилок на нашу думку хотів би виділити дві:

Обмеження в одні руки трохи більше 200 тис га землі та допуск до українських чорноземів іноземні транснаціональні компанії.

Ми наполягали, щоб було чітко прописано, що кінцевим бенефіціаром юридичної особи резидента України повинен бути виключно громадянин України. В цьому випадку ця юридична особа може і має право купувати землю.

На сьогодні і президент в і депутати від його команди кажуть наступне: Іноземці купувати землю не зможуть, бо ми прописали що таке право матиме лише юридична особа резидент України. Але про власників, кінцевих бенефіціарів вони не кажуть

В чому проблема?

Їх декілька:

1. Наш український фермер буде неконкурентноздатним з іноземними фінансовими і потужними транснаціональними компаніями. Бо у них йде фінансування 2-3 відсотка річних. Ми знаємо, які відсотки пропонують банки в нашій країні

2. Небезпека. Сьогодні наша країна в стані війни і ми не розуміємо, як в такому випадку поведуть себе наші сусіди, наприклад, Угорщина в Закарпатті чи Румунія в Чернівцях та й не тільки. Нагадаю – 72% території, підкреслюю, території України – це землі, які мають сільськогосподарський статус, які влада хоче виставити на продаж. Яка буде ситуація в нас, тут на півдні України, Лівобережній Україні, в якій конче сьогодні зацікавлений агресор… Де гарантія того, що завтра російські олігархи, які мають паспорти англійські (бізнесмен із Лондона) приїде і не купить у нас Генічеський район, чи Чаплинський район чи 3 райони разом, бо 200 тис га можна в одні руки. Ось про що в першу чергу я кажу…

Ігор Йосипенко під час першої сесії Херсонської обласної ради

Чи можна поставити в залежність питання продажу сільгоспземлі та руйнуванню чи знищенню села?

Тут пряма залежність. Продаж землі в сьогоднішній редакції дорівнює знищенню села. Поясню. За останні роки реальної підтримки агросектора немає. Чому, така країна, як наприклад, Франція, там обмеження: 200 га в одні руки, фізична особа, чи Польща – 500га в одні руки, крапка.

Чому ВРУ, наш уряд не приймають такі закони, щоб ми чітко бачили, що влада дійсно захищає українського фермера, українські інтереси. На сьогодні стверджують, що начебто дрібним фермерам банки будуть надаватися кредити на купівлю землі. Я вам скажу, це неправда, бо кредити надає банк при умові, що ти маєш зареєстровану юридичну особу, досвід роботи, певну кредитну історію, в тебе ведеться бухгалтерський облік, на тебе можна подивитися, пощупати.

Якщо ж ти фермер одноосібник, нажаль сьогодні державою не створено жодних умов аби дрібний фермер був зацікавлений працювати прозоро набагато зручніше працювати в тіні, бути одноосібником – тебе ніхто не бачить, тебе не видно, до тебе не прийде жоден перевіряючий орган.

Доречи, на сьогодні на Херсонщині близько 65% всіх сільгоспземель обробляються дрібними фермерами, ці землі поза обліком. Наступна проблема для банкіра, що такий фермер передасть банку в заставу для забезпечення виконання своїх зобов’язань по кредиту. Взяв на себе зобов’язання – повинен ці зобов’язання чимось підкріпити. Хату в селі, сарай, трактор ржавий – це нікому не потрібно. Як ви вважаєте, чи є шанси у цих хлопців отримати кредит на купівлю землі? Ви запитаєте: чому б не передати в заставу землю яку планує фермер придбати? Цю земельну ділянку банки не візьмуть. Коли ми зараз спілкуємося з банкірами, нам чітко кажуть говорять (я на рівні свого підприємства) а ми землю не будемо брати, бо:

Майже пуста Новомиколаївка Костянтинівської ОТГ

На сьогодні є велика плутанина з землею, тобто Держгеокадастр повністю не заповнений і є такі земельні ділянки, які накладаються одна на одну, до речі, через декілька місяців цю установу, взагалі, буде ліквідовано, а проблема залишається. У мене, наприклад, в кожному селі, де працюю, є 2-3 випадки, коли різні земельні ділянки мають один кадастровий номер, тобто перш ніж відкривати ринок землі, дозволяти продаж землі, треба провести повну інвентаризацію. Роблю аналогію з бізнесом, наприклад, якщо ти купуєш якесь підприємство, то в першу чергу робиш інвентаризацію всього майна.

Тому треба провести інвентаризацію всіх сільгоспземель, інакше виходить що в нас відсутній предмет продажу, ми не розуміємо де і скільки цієї землі. Бо сільгосп землі – це не тільки землі пайщиці-бабусі, це і лісосмуги, це і дороги міжпольові, це і пасовища, це і державні землі, які в нас незрозуміло де і скільки їх на сьогодні. Якось на одній з нарад, представник Держгеокадастру від області каже: приблизно ріллі у нас стільки-то.

Як це приблизно… Коли ви відкриваєте свій гаманець, ви чітко знаєте скільки у вас коштів, ви не кажете приблизно, бо ви володієте ситуацією.

Ми всі сьогодні піднімаємо питання децентралізації, дуже важливе питання, чому б владі не закінчити децентралізацію, не виділити кошти кожній ОТГ щоб кожна ОТГ своїми силами, але за державної підтримки провела інвентаризацію всіх земель в своїх громадах. Це взагалі не проблема, кожний голова ОТГ і депутатський корпус вони знають свої села. Провести інвентаризацію, щоб розуміти до кв.м. скільки якої землі є в нашій країні.

Є така ситуація, що сільський голова і депутатський корпус зловживають так званими «нєучтьними» землями і не зацікавлені, щоб земля яка не обліковується і надалі такою ж і залишалася

Згоден, принаймні одну таку сільраду знаю :-). Але інвентаризацію буде не депутатський корпус проводити, а незалежні фахівці. Ті, які мають на це ліцензію. Потім, ми маємо відкрити карту і там не повинно бути білих незаповнених плям. Станом на сьогодні такі плями є у всіх селах. Ми розуміємо, що кожна ОТГ зацікавлена зробити паспорт громади, де буде вказана остаточна правильна площа земель і вона не буде змінюватися. Це треба зробити, щоб зрозуміти скільки у нас цієї землі.

Я чув таку думку, що навіть деякі народні депутати, які були противниками саме цього законопроекту казали, що це не закон про ринок землі, а це закон про продаж землі українцями, власниками цієї землі. Про це говорять і відомі експерти… Бо ринок – це коли і купують і продають, а це закон про продаж, він написаний для того, щоб українці, як власники землі її продали і все. Як в 90-х роках була приватизація, так і зараз хочуть надурити людей. Цікава Ваша думка з цього приводу.

Як кажуть юристи, причино – наслідковий зв’язок, коли передавали земельні ділянки працівникам колгоспів, що на меті собі ставило керівництво країни на той момент. Хіба вони ставили задачу віддати землю селянину, для того щоб він потім її перепродав? Ні, вони ставили за мету віддати землю селянину для того, щоб він працював на цій землі. Давайте не будемо про це забувати. Саме працював! А не перепродав іноземцеві.

Стосовно сьогоднішньої ситуації, так вона схожа на те, що стоїть задача продати будь-якою ціною, і продати поспіхом. Я б на місці землевласників фізичних осіб не обманювався, можливо це суб’єктивно моя думка, але я вважаю що на сьогодні задача влади стоїть трохи інша: навіть не реалізація конституційного права землевласника на відчуження, бо право власності це право володіння, користування і розпоряджання. Тобто зараз кажемо, що власники не мають права вільно розпоряджатися своєю власністю. Пай в 2 – 5 га мало кого цікавить. Більше цікавлять величезні масиви – державна земля. Ви розумієте, є державні підприємства, в яких 3-5-8 тис га землі. Це ласий шмат.

Якщо завтра прийде солідний дядько з нафтодоларами з якоїсь арабської республіки і купить одним махом 8 тис га землі. Ми не будемо каркати, але є такі села. Наприклад Тавричанка, де функціонує ДПДГ “Асканійське”, яке є базовим господарством Центру наукового забезпечення АПВ Херсонської області. Виходить, що підприємство в яке наша поважна Віра Афанасьєвна разом з колективом, десятки років вкладали душу, посвятили все своє життя розвитку даного господарства – буде продане іноземцям?.

А чи залишиться після цього розпродажу вся та інфраструктура, яку утримувало і розвивало її підприємство, тай взагалі життя в цьому селі – величезне питання. Це підприємство не єдине, навів його для прикладу. Люди працювали на підприємстві 10, 20, 50 років свого життя і не отримали земельної ділянки бо ці державні підприємства не були розпайовані. І коли ми кажемо про порушення конституційного права людини через обмеження права продажу земельної ділянки.

Ігор Йосипенко під час бюджетної сесії облради 2016 рік

Хочу навести ще один приклад, коли після Чорнобильської катастрофи деякі люди переїхали в село, де я зараз працюю, пропрацювали декілька місяців і якраз так співпало, що це було під час розпайовки і вони отримали по 4,5 га землі на зрошені! І в той же рік переїхали на Житомирщину до своїх родичів. Дід і бабуся моєї дружини все життя пропрацювали в селі, а в кінці своєї трудової діяльності їх запросили працювати в Інституті зрошуваного землеробства НААН в м. Херсоні, і все – земельної ділянки в них немає. Моя бабуся, яка все життя прожила в селі, а працювала в обласній лікарні, де її земельна ділянка? Мій дідусь, який все життя пропрацював в селі в будбригаді, в нього теж нема земельної ділянки. І таких людей дуже багато. Ось, ви наприклад, отримали своїх 2 га ОСГ?

НІ .

І дуже багато людей в країні не отримали 2 га, хоча держава обіцяла. Окреме питання – яка різниця між українцями, які живуть в селах Рівненської області наприклад, там пай 0,8 га – 1,2 га чи с. Правдино, де пай 25 га. Яка різниця? Далі, я вважаю, що це не, відкриття ринку землі а розпродаж землі, дерибан останнього скарбу нашої країни.

Покинуті села Херсонщини

Ми забуваємо про те що разом із землею в селі ще давали майновий пай. Чи отримали його працівники держпідприємств?

Люди не отримали землю, люди не отримали майнові паї. Таких державних підприємств дуже багато..

Продаж землі іноземцям. Чому ні? Коротко

По перше, я вважаю що держава має захистити права українського фермера в першу чергу і гарантувати йому, що в нього буде першочергова можливість купити цю земельну ділянку.

Яка модель ринку землі має бути в Україні, на вашу думку?

Я вважаю, що було б правильно передбачити декілька перехідних періодів, для того щоб не наламати дров.

Землю можна продавати виключно тільки фізичним особам, громадянам України. Наприклад, перші 2-3 роки купити землю мають право виключно фізична особа з обмеженням 200-300 га в одні руки, як у Франції або 500 га одній людині, як це в Польщі.

Наступний етап, це можуть бути теж 2-3 роки, купувати землю зможуть юридичні особи резиденти України, кінцевим бенефіціаром яких є виключно тільки громадяни України.

Обов’язковим повинно бути обмеження перепродажу землі, наприклад, перші 5-10 років, це необхідно для уникнення спекуляцій в перші роки.
І після такого терміну, це близько років 7, ми можемо відкривати ринок для іноземців. Для чого? Для того, щоб держава створила умови та у дрібного фермер, який живе в селі чи на хуторі була можливість купити цю земельну ділянку на якій він сьогодні працює.

Я завжди кажу: Україна – в селі, вона не в місті. І якщо ми знищимо українське селянство ми знищимо Україну. Якщо ми дозволимо і створимо умови для найдрібнішого фермера купити земельну ділянку, якщо він сьогодні буде заробляти, завтра він купить за ці кошти трактор чи комбайн, посадить сусідського хлопчину, який не поїде працювати будівельником до Польщі, а буде жити в селі ожениться, народить дитинку, яка буде ходити в цю сільський садочок, школу. Оце важливо! Бо якщо влада завтра розпродасть всі ці землі іноземцям, то цьому фермеру не залишиться нічого, як їхати працювати до Польщі, саме це собі ставить за мету МВФ через дії сьогоднішньої влади.

Була позиція окремих народних депутатів щоб закріпити навіть в Конституції те, що землю можна продавати фермеру або сімейним фермерським господарствам. Тобто не тільки громадянину України, фізичній особі, а саме людині, яка працює на землі.

Коли ми кажемо, що в інших країнах є ринок землі, тобто можна купити землю, але ми забуваємо, що майже у всіх країнах світу – ринок регульований, він має певні обмеження, будь-хто не має права купити. Якщо ти людина, яка не працює на землі – навіщо тобі земля? Але в нашому випадку, щоб не було спекуляцій і маніпуляцій я вважаю, що до ринку землі треба допустити всіх громадян України, у яких є гроші і які хочуть інвестувати свої кошти не просто в нерухомість, а в землю. Але в першу чергу держава повинна забезпечити на законодавчому рівні фінансування і можливість купити землю місцевих фермерів і місцеві громади. Якщо завтра будуть кредитні лінії і місцева громада ОТГ може викупити у фізичної особи власника земельної ділянки землю у власність ОТГ, то це ж чудово.

ОТГ за ці гроші буде себе утримувати. Інша ситуація, про яку ніхто не думає, в Росії, Молдові в середньому десь 55-60 % землі продано. Ми йдемо приблизно тим же шляхом. Якщо з часом у 50% землі буде новий власник, наприклад юридична особа купила більшу частину землі в селі чи ОТГ. То з цієї землі податки в вигляді ПДФО до ОТГ не будуть надходити, власник працює на своїй землі. А це один з основних доходів місцевих громад. З чого ми будемо утримувати наші села, якщо там хтось залишиться жити? За рахунок чого будемо наповнювати бюджет, коли сьогодні 60% ПДФО за нараховану оренду плату йде в ОТГ. Завтра цих грошей не буде, це треба розуміти.

Міністр економіки і сільського господарства пан Милованов казав про те, що вони планують прийняття законопроекту яким державні землі будуть передані в ОТГ і ОТГ буде ними розпоряджатися. Якщо це так, то це правильне рішення, на вашу думку?

Що заважало пану міністру відстояти цю позицію на аграрному комітеті? Навіщо щось декларувати, але не прописувати це в законі? Позиція правильна, але я не вірю в щирість його заяв.

«Чорні фермери». Ось наш земляк, в минулому ваш колега по обласній раді, а зараз народний депутат Ігор Колихаєв вважає, що це зло, він є автором законопроекту по боротьбі з «чорними фермерами». Як ви вважаєте ефективно можна боротися з таким явищем?

Я вважаю, з фермером боротись не варто, ні з білим, ні з сірим, ні з чорним. Треба створити умови такі, щоб хлопці, які працюють на селі неофіційно, були зацікавлені виходити з тіні. Тобто держава має запропонувати якісь програми, пільгові кредити тощо, щоб вони зрозуміли, що це цікаво, вигідно, за цим майбутнє.

Народний депутат України Ігор Колихаєв про “чорних фермерів” та оптимізацію видатків

Лиш держава? Але ж і органи місцевого самоврядування зацікавлені і теж можуть ініціювати, приймати свої програми щоб зацікавити фермера

Нема тих коштів і тих юридичних повноважень в ОТГ, щоб вони могли зацікавити та стимулювати фермера щоб аби він вийшов з тіні і почав працювати в правовому полі. Давайте будемо відвертими, максимум на що сьогодні впливає сільська рада і ОТГ – це земельний податок. Встановивши його на рівні 0,3% – 1%.

Так а чому б депутатам не встановити більший відсоток? Це ж надходження до їхнього бюджету

Ми з цим стикаємося постійно, коли кум, брат, сват місцевого фермера депутат – то він і не буде голосувати за проти фермера одноосібника, щоб він той сплатив податок більший. Тому є така думка, що треба на законодавчому рівні встановити мінімальний податок для всіх на рівні 1% від вартості землі. Ці гроші дійсно йдуть в сільраду чи ОТГ та витрачаються на утримання шкіл, садочків, куди ходять діти цих самих фермерів. Але нажаль вони цього розуміти не хочуть.

Я би хотів підкреслити, що в усьому цивілізованому світі сплачують податки, є велике навантаження є умови й пільги. Якщо ти хочеш працювати так, будь ласка плати.

І ще, треба від «обратного», не треба ламати, треба зацікавити. Бажано щоб Верховна рада цей податок, який сьогодні від 0,3% – 1%, від вартості землі, зробити, наприклад, від 2% до 3-5%. Щоб мінімум було 2% – це, ті хто працює офіційно та сплачує єдиний сільгоспподаток. Хто не хоче реєструватися та працювати офіційно нехай сплачує 3-5%. Тоді фермер буде розуміти, що або йому треба платити 1 тис грн, або він офіційно зареєструється і буде платити 240 грн, але для цього треба зробити договори оренди на земельну ділянку, а при договорах він вже буде платити ПДФО, бо він бабці заплатив оренду, а він є податковим агентом, змушений ПДФО має утримати та заплатити в бюджет ОТГ в якому він проживає. Тобто ми виграємо зразу багато чого, і в першу чергу наповнення бюджету села в якому живемо та працюємо. Але жодна влада не хоче чіпати, бо це армія виборців, нагадаю – 65% землі в Херсонській області обробляється «в чорну».

Наскільки я пам’ятаю, урядом Гройсмана був прийнятий закон, і він діючий – якщо ти власник землі, оформлюй ФОП і 10 років держава платить за тебе навіть ЄСВ. Треба лише платити податок з прибутку.

Так, вони показують 1 тис прибутку і платять з неї 50 гривень. Це нічого не вирішило…..

Оренда землі. Хто виграє зараз від тієї ситуації, від тих ставок, які зараз є в оренді землі? Місцеві мешканці, легальний фермер чи легальний сільгоспвиробник чи та людина, яка просто обробляє не обліковану землю і заробляє. Хто виграє в такій системі орендних відносин, які є на сьогодні?

Кожного можна розглядати і кожен по своєму виграє. Я би хотів акцентувати увагу трохи на іншому. Наприклад, чим більше дрібних фермерів, тим заможніше село, бо кожен фермер, він живе в цьому селі, він створює 3,4,5 чи 25 робочих місць. Ці люди знаходяться в селі, вони не виїжджають, вони мають де працювати. Коли заходить агрохолдинг, коли просто в село заходить 500 чи 700 сильний трактор (кінських сил-редакція), за 3 дні заорав чи посіяв 3-5 тис га землі і поїхав далі.

Не надавши жодного робочого місця, та й податки сплачують десь… за місцем реєстрації холдингу. Вважаю, це велика біда. Тому ті стосунки, які сьогодні вибудувалися між фермером (офіційним/неофіційним), громадою, владою громади і мешканцями це був якийсь такий цивілізований розвиток, еволюція становлення відносин на селі. І це важливо зберегти. Так, спочатку вони були ніякі, платили 0,5-0,8% оренди від вартості землі, потім почали платили 1,2,3,5, і 8%.

Ми, фермери, просто навчилися працювати. З іншого боку – зайшов більш дешевий фінансовий ресурс. Колись ми гроші брали під 28-32% річних, потім було 20-22, сьогодні це є 18%, а в валюті буває і нижче. За рахунок цього у нас залишається більше грошей і ми можемо більше платити власнику землі.

Влада каже, що в Європі сьогодні оренда земельної ділянки 300євро за 1га. Чи правда це і чому ви не платите подібні гроші?

То чому наші можновладці не кажуть що в Європі кожен фермер, який працює офіційно отримує 300євро компенсації на га. Якби в нашому випадку, ми отримували компенсацію 300євро за га, то ці гроші пішли б орендодавцю. До цих 300 ми б добавили ще 100 і вони мали б 400. В усьому світі, гроші які компенсують на га, вони йдуть власнику землі. З цього питання виникає 2 відповіді.

Перша – наші люди б не продавали б землю, а навіщо? в кінці року буде отримувати 2 чи 3 тис євро.

Друга – фермер, який працює в сіру не буде отримувати компенсації і він не зможе конкурувати з тим, хто працює офіційно. Тому йому треба буде зареєструватися, щоб держава могла надати йому цю допомогу.

А тепер найгірше, після того, як знімуть мораторій на продаж землі і наші можновладці, олігархи, які сьогодні через свої офшорні компанії скуплять все, що буде продаватися в Україні, через декілька років (3-5)їхні депутати у Верховній Раді скажуть, дивіться наш агросектор працює не в рівних умовах з Європою. Європа датує 300євро на га, а ми своїм – ні. З цього моменту за наші з вами податки ми будемо утримувати і дотувати олігархів, які сьогодні куплять цю землю. Але це буде після того, як вони скуплять землю.

Село. Люди виїжджають в Херсон, Каховку інші міста до дітей, до батьків… Села пустіють. Але, які механізми треба запровадити державі, можливо органам місцевого самоврядування, щоб хоча б відтермінувати. Бо такими темпами за 5 років може взагалі сіл не буде.

В першу чергу треба створити на достойному рівні умови для проживання в цьому селі. Найперше, це шляхове сполучення, якісна дорога має бути до найдрібнішого хутора. Щоб молодь, яка там живе могла відвести свою дитинку до садочка чи школи, щоб на вихідні дні вони змогли нормальною дорогою на хорошому автобусі доїхати за 60-80 км до «цивілізації» погуляти, провести культурний відпочинок. Також треба створювати умови такі як вода, освітлення, опалення, скверики, садочки, школи. Не така гігантоманія, коли в моєму селі закопали просто мільйони, побудували величезну лікарню, але не розуміли хто там буде працювати. Тобто треба створювати умови, щоб молодь захотіла там залишитися. Або наприклад, якісь пільги, коли ти реєструєшся в селі, відкриваєш робочі місця, то на кожне робоче місце ти отримуєш якусь компенсацію, або, можливо взагалі звільнити від якихось податків місцевих.

Мальовнича Костянтинівка Костянтинівської ОТГ

Мені подобається думка одного з моїх колег в обласній раді, він сказав, а чому б в законі не прописати, що на кожен гектар землі, який ти купив або обробляєш, ти повинен працевлаштувати певну кількість людей.

А найголовніше, це інфраструктура. У нас є села, у яких просто немає води! Наприклад, село Ново Кам’янка, Великоолександрівського району 7 років відсутнє автобусне сполучення. То як там можна жити, третє тисячоліття, просто нема дороги. Діти з райцентру їдуть до батьків на таксі.

Знаю, що ви брали участь в акціях НіПродажуЗемліІіноземцям. Президент публічно пообіцяв, що питання продажу землі іноземцям винесемо на референдум і т.д. Я розумію, що зупинятися ніхто не буде.Чи готові аграрії до радикальних методів, щоб захистити своє право?

Я вважаю, що навіть маленької перемоги немає. Просто був певний діалог, нам здавалося що з нами спілкуються, нам здавалося, що наша думка важлива і що її можливо почують. На сьогодні ми бачимо, що вона неважлива, її не почули. Те, що відбувається в спілкуванні з колегами, скажу що настрої дуже радикальні. Я притримуюсь того, щоб було по закону, бо поганий мир краще ніж хороша війна, я завжди активно включався в процеси, особисто був під стінами Верховної Ради при кожній владі – і при Януковичу, і Порошенку і зараз.

Мені деякі журналісти дорікали, як я з команди тодішнього президента їду та везу з собою фермерів бастувати. А якщо аграріїв не чують, то ми висловлювали свою позицію, своє волевиявлення саме в таких протестних акціях. І тільки зараз до нас ніхто ні разу не виходив. При попередніх президентах до нас виходили, з нами спілкувалися. У цьому році ми 3 рази були під стінами Верховної Ради, спілкування ніякого не було. Те що нам розповідають про те, що нас чують, що не допустять іноземців,…велике питання….

Аграрне лобі. В попередньому парламенті таке було, в хорошому сенсі цього слова. Чи є в цьому парламенті аграрне лобі?
Може я чогось не розумію, але я такого лобі не знаю. Є декілька депутатів, які займають позицію проукраїнську, в розвитку саме села, фермера, але їх можна порахувати на пальцях одної руки.

А з Херсонських депутатів є такі?

Один депутат – це Ігор Колихаєв, який працює в цьому напрямку. Окремо хочу подякувати Вікторії Вагнєр, яка хоч і слабої статі якщо порівнювати з нашими ще трьома чоловіками, якій вистачило духу не підтримати цей законопроект. Їй велике дякую від агросектора Херсонщини, і мабуть від фермерів всієї України.

Спілкувався Тарас Бузак