Євромайдан був протестом за демократичні цінності, проєвропейський вектор розвитку і проти корумпованої системи. Майдан загалом переміг, але частина його цілей не досягнуті. Порівняно з минулим роком, імовірність нового масового протесту вища – у разі, якщо влада погодиться на неприйнятні компроміси з Росією.

Такі основні висновки експертного опитування, проведеного Фондом«Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, презентували на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі Опитування проводилося 7–19 листопада 2019 року, у ньому взяли участь 80 експертів.

На думку більшості експертів, протести 2013-2014 року були Революцією гідності – виступом суспільства за демократичні цінності і європейський вектор розвитку, і, водночас, протестом проти встановлення авторитарного режиму, корумпованої чинної влади. Також висловлювалися думки, що події Євромайдану були боротьбою за незалежність та знаменували становлення української політичної нації.

Експерти 6-й рік поспіль висловили думку, що Майдан переміг, але більшість кажуть про відносну перемогу. Вдалося досягти зміни влади, частково оновити політичні еліти, посилився вплив громадянського суспільства; Україна поновила прозахідний вектор розвитку – підписала Угоду про асоціацію з ЄС, поглибила співпрацю з НАТО.

Водночас, ключові вимоги Майдану були виконані лише частково – про системну боротьбу з корупцією, перезавантаження владної системи, оновлення політичних еліт, деолігархізацію політичного та економічного життя.

«Ми робили опитування учасників Майдану, і я проглянула знову, які цілі ставив перед собою Майдан. Були досягнені майже всі, окрім однієї – боротьби з корупцією. На мою думку, відсутність системної ефективної боротьби з корупцією стала однією з причин поразки колишньої влади», – зазначила Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

Лише частково покарані винні у злочинах проти учасників Євромайдану та представники режиму Януковича, які скоювали злочини.

Серед позитивних наслідків Майдану називають відновлення західного вектору розвитку, активізацію співпраці із західними партнерами, підписання Угоди про асоціацію з ЄС, отримання безвізового режиму; зміну влади та часткове оновлення політичних еліт; початок реформ – децентралізації, антикорупційної, енергетичного сектору, інших економічних реформ; посилення української ідентичності, позитивні зрушення у культурній політиці; активізацію громадянського суспільства, посилення його впливу на владу; появу волонтерського руху.

Більшість експертів зазначають, що негативні наслідки Майдану були обумовлені не самими протестами, а загальною ситуацією в країні. Серед них – російська агресія і війна на Сході, відсутність реальних реформ і розчарування суспільства, поляризація суспільства щодо принципових питань розвитку держави.

«Початок російської агресії був справді реакцією РФ на Майдан – коли стало зрозуміло, що Україна може зовсім вийти з орбіти впливу. А Російська імперія неможлива без України, це очевидно. Наступне – це наслідок радше нереалізації цілей Майдану», – зазначила Ірина Бекешкіна.

Експертів запитали також, що потрібно зробити в першу чергу, щоб досягти цілей Майдану. «Відповіді абсолютної більшості зосереджені на двох цілях. Перше – завершити реформи: правосуддя, правоохоронної системи, медичну, освітню, банківську, енергетичну, національної пам’яті; гармонізувати законодавство із європейським. По-друге – активізувати боротьбу з корупцією та продемонструвати реальні результати», – розповіла Ірина Бекешкіна.

Також згадують необхідність посилювати обороноздатність країни; розслідувати «справи Майдану» і покарати винних, поглиблювати співпрацю з ЄС та НАТО.

Перемогу на виборах Володимира Зеленського та партії «Слуга народу» експерти визнають запитом на радикальні зміни, але все ж не вважають «електоральним Майданом». Деякі опитані експерти висловили думку про те, що такий вибір суспільства став певною поразкою Революції Гідності.

Порівняно з показниками 2018 року, більше опитаних експертів допускають імовірність нового Майдану – у зв’язку з неоднозначною політикою чинного президента стосовно Росії та вирішення питання війни на Донбасі.

«Водночас, лише 9 з 80 експертів вважають, що так «скоріше за все буде», 44 – що це «загалом можливо», якщо влада не буде чути критики. 43 експерти вважають, що людей можуть вивести на вулицю неприпустимі компроміси з Росією та загострення ситуації на Донбасі. Але чи зможе це стати достатнім фактором впливу на владу – не певен, тому що поки що рівень підтримки президента досить високий», – зазначив Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва

Запрошені на презентацію учасники опитування поділилися своїми думками до 6-ї річниці початку Революції Гідності.

Мустафа Наєм, народний депутат Верховної Ради 8-го скликання:

– Добре, що сьогодні президент та прем’єр-міністр прийшли на Алею Героїв Небесної Сотні – це засвідчує, що ці сторінки історії визнані на державному рівні, і не асоціюється з конкретною владою. Це дуже важливо.

– Внаслідок Майдану громадянське суспільство стало величезним фактором впливу на події в країні, стало частиною прийняття рішень на державному рівні. При всіх органах державної влади з’явилися громадські ради. Експерти від громадськості залучені до конкурсів на важливі державні посади. Багато людей, які зараз у парламенті й уряді – це люди, які стояли на Майдані.

– Майдан визначив геополітичний вектор України. Були побоювання, що після зміни влади ми знову розвернемося в інший бік. Навіть якщо є якісь такі настрої – вплив громадянського суспільства не дозволить це зробити.

– «Майданом-3» тепер будуть лякати будь-яку владу. І це добре, тому що це не про погрозу. Це означає лиш те, що громадяни розуміють свою роль, свою вагу, і розуміють, що вони можуть зробити.

Олег Рибачук, співзасновник ГО «Центр.ua»:

«Для мене Євромайдан – це боротьба минулого з майбутнім. Тоді молоде покоління української незалежності змогло запалити націю… Зараз ми зараз маємо надзвичайно активне громадянське суспільство, і це наш шанс побудувати ефективну державу. Коли ми маємо такий народ і таких ворогів, ми не можемо собі дозволити не мати її. Ми можемо цього досягти через виборчу реформу, відповідальні партії, через становлення сильних інституцій.

Євген Бистрицький, голова громадського об’єднання «Виборча Рада UA»:

– Перше на що був спрямований Майдан – на те, щоб влада була демократичною, відкритою і підзвітною громадянському суспільству, щоб суспільство могло впливати на рішення влади. І головна його заслуга – те, що він радикально наполягав на демократичних цінностях рівності, гідності, справедливості.

– Влада яка прийшла зараз опиняється у зоні ризику, тому що їй також потрібно слідувати цим цінностям. Позиціонування себе під час перемовин з міжнародними партнерами – це про гідність всієї держави. Відмова від співпраці з громадянським суспільством – це також велика проблема.

– Також я бачу ризики для української ідентичності у контексті політики в гуманітарній сфері. Це не означає примушувати усіх розмовляти українською, але це політика, яка має зміцнювати національну єдність. Це важливо і для майбутньої реінтеграції окупованих територій.

Ігор Коліушко, виконавчий директор Центру політико-правових реформ:

– Головне, чого Майдан не досяг – не було визначено стратегію розвитку країни на майбутнє. Всі об’єдналися у критиці того, що було за часів Януковича, але щодо того, як має бути – думки розходилися. Це призвело до того, що нова влада не змогла цілеспрямовано організувати реформи.

– Результати останніх виборів – це справді результат протесту, найперше проти недостатньої чесності влади зі своїм народом. Вони рухалися у правильному напрямку, але не було правильних дій, були напівзаходи, певне приховування інформації, що спричинило недовіру і незадоволення.

– Що далі, то більше у мене сумнівів, що нова влада зробила правильні висновки з помилок попередньої. Найбільше турбує ігнорування принципу верховенства права, що виявляється у дуже різноманітних проявах. Це «турборежим/шалений принтер» у Верховній Раді, який неминуче підриває авторитет законодавчого процесу і законів; це гасла про референдум щодо питань, які, відповідно до Конституції, не можуть виноситися на референдум, і у нас немає закону про референдум. Важливо ще, яким буде закон про референдум, аби він не став маніпулятивним інструментом влади. Це стрімка зміна кадрів, коли люди заходять у владу непідготовлені, без вивіреного плану, і тому запозичують практику поведінки попередників. Загрози, які стоять перед нами, на жаль, не зменшуються, а тільки зростають.

Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва:
«43 експерти вважають, що людей можуть вивести на вулицю неприпустимі компроміси з Росією та загострення ситуації на Донбасі. Але чи зможе це стати достатнім фактором впливу на владу – не певен, тому що поки що рівень підтримки президента досить високий… Реальна загроза для влади може виникнути, якщо об’єднаються протести різних груп інтересів – малих підприємців, аграріїв, ветеранів.

Але Майдан-3 не піде на користь Україні. Парадокс полягає в тому, що Путін виграє і якщо Зеленський піде на вигідні для Росії компроміси, і якщо Зеленський, під тиском громадян, не йде на ці компроміси, але виникає Майдан і позиції президента послаблюються – бо Путіну потрібен слабкий український президент. Це велика небезпека, і нам потрібно бути дуже обережним з гаслами для протесту. Гасла мають бути принциповими, але зараз ситуація така, що треба пройти між Сциллою і Харибдою, розгойдування ситуації може бути небезпечним».