Так звані «шкільні фонди», дуже складне і неоднозначне явище. Зрозуміло, що простіше видати розпорядження що поборів в школах більше не буде, створити гарячу лінію, розпіарити це діло і все.

А з батьків як збирали гроші, так і збирають. Що, звідки та навіщо. Захотілося розібратися. Бо одна справа здавати на те, на що і так виділяє держава, а зовсім інша справа-на те на що коштів від держави не дочекаєшся. Один приклад: Всім зрозуміло, що в шкільних туалетах треба мити, що біля умивальників повинно бути мило, що в класах повинні бути фіранки,штори та тюль. А в дитсадках діти повинні гратися новими та якісними іграшками. Але за чиї кошти, та хто все це повинен купувати. Написав запит до управління освіти міської ради спитав, на що та які потреби і витрати виділяються кошти, а на що ні. Нещодавно отримав відповідь

На харчування у міському бюджеті закладена сума-67,9 млн грн.

На придбання миючих засобів, іграшок, шпалер, канцелярії, роздаткового матеріалу кошти не виділялися. Також не виділялися кошти і на оплату інтернету у навчальних закладах міста. З цього всього висновок один: в такий ситуації батьки або купують за свої миючи засоби (щоб в туалетах прибирали), або воно стоїть так як є і воняє. Потім СЕС сама школу закриє!

Варіантів виходу з цієї ситуації всього три:

Перше: залишити все так як є (здавати власні кошти на ці потреби або шукати спонсорів);

Друге: Ніц не платити і хай воно буде так як буде;

І третій варіант – вимагати у своїх депутатів щоб вони закладали у бюджеті необхідні на всі ці витрати кошти. Тим паче є в нас в області є приклади (ОТГ) в яких і харчування безкоштовне і фондів немає,а все необхідне купується за кошти місцевого бюджету.

Ось такі справи, все інше фарисейство, популізм і від лукавого!