Біля Криму монастир Московського патріархату створює базу для зброї і диверсантів

Питання стосується захоплення великої земельної ділянки (7,3 га) та незаконного будівництва фортифікаційних споруд в центрі села Червоний Маяк Свято-Григорівським Бізюків чоловічим монастирем Московського патріархату.

Для тих, хто не знайомий з проблемою, нагадаю історію.

У 2002 році, Червономаяцька сільська рада надала монастирю в безоплатну оренду строком на 50 років земельну ділянку площею 2,135 га. Ніби-то достатньо землі аби чотирьом монахам та прислужникам вести господарство, розмістити необхідні споруди та жити в гармонії з природою і з Богом в серці. Але ж ні, починаючи з 2009 року від представників монастиря почали надходити заяви щодо надання в постійне користування земельної ділянки спочатку площею 6,4274 га, а потім – 7,3 га.

 

Кілька разів депутати відмовляли, але монахи навіть не думали здаватися і виріши вдатися до вже перевірених і, нажаль, дієвих методів.

Депутатів просто-на-просто залякали! «Розстрільна» трійка у складі голови сільради та представників районної влади запрошувала «опозиційних» депутатів по одному до розмови за зачиненими дверима і в результаті 21.11.2012 рішення про надання дозволу на розробку технічної документації для відводу земельної ділянки було прийняте депутатами сільської ради. Тоді депутати ще навіть не підозрювали чим це все обернеться.

Вже у 2015 році до монастиря знову була прикута увага усіх селян Червоного Маяка і не тільки. Що ж так зацікавило людей? У центрі села почали рити рів! Як згодом виявилось – це рили котлован під фундамент величезного муру, яким монахи вирішили відгородитися від очей селян. Та, ніби, що ж тут такого – якщо хочуть, то нехай будують, але от лінія паркану йде не по кордону орендованої ділянки на 2 гектари, а охоплює ділянку більш ніж 7 га. Жодних дозвільних документів на земельну ділянку окрім договору оренди, про який йшлося вище, у монастиря немає, але це монахів абсолютно не зупиняє.

21 серпня 2015 року була запланована чергова сесія сільської ради, а на порядок денний збирались винести питання про передачу великої земельної ділянки в центрі села монастирю. Саме цю ділянку монастир почав обносити муром, не чекаючи навіть рішення сесії. Мабуть, знову планували використати перевірений сценарій. Але цього разу ініціативна група на чолі з депутатами сільської ради закликала селян зібратися для прийняття рішення про зняття з повістки дня сесії цього питання та звернулася до нашої організації по допомогу.

Ми висвітлили цю проблему в соціальних мережах та організували виїзд до Червоного Маяка групи фахівців і представників ЗМІ, які своєю присутністю допомогли селянам згуртуватися і прийняти рішення сесії в інтересах громади.

На сесії я висловив свої міркування, що велика земельна ділянка з міцним, високим муром та прибережною зоною з виходом в Каховське водосховище потрібні монастирю не тільки для відгородження від «мирской суеты». І в той час, коли безпілотні літаки кружляють над позиціями нашої армії біля Криму, цілком можливо, що в тилу готується база для терористів та диверсантів. Цю думку в своєму виступі підтримала і помічник народного депутата Андрія Гордєєва Наталя Возаловська.

З метою зняття соціальної напруги, згідно пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська рада ВИРІШИЛА: Скасувати рішення № 109 від 21.11.2012 року дев’ятнадцятої сесії шостого скликання, як таке, що прийнято під натиском та не відповідає інтересам громади.

Ця перемога згуртувала селян і позиція «моя хата скраю» перестала бути повсякденною. Особисто я цим дуже задоволений, оскільки вважаю, що нарешті люди повірили в свої сили, і незважаючи на тиск та десь «вгорі» прийняті рішення, відстояли інтереси громади. На мій погляд це і є проявом дійсно місцевого самоврядування та одним із кроків до розбудови громадянського суспільства.

А тиск дійсно був. Напередодні сесії в селі побували працівники СБУ і вимагали пояснень у представників ініціативної групи. В роботі сесії приймали участь 4 представники районної влади на чолі з головою районної державної адміністрації Максимом Приходько. А сесію охороняли аж 4 працівника міліції, причому кого і від кого захищати вони, мабуть, самі не знали.

Мене дуже вразила агресивна поведінка представників монастиря на сесії. А керівник монастиря, архімандрит Феодосій, на сесію взагалі не явився, чи то був надто зайнятий самовільним будівництвом муру в центрі села, чи то не хотів з’являтись перед камерами. Про рішення сесії він був повідомлений офіційним листом, в якому також була зазначена вимога припинити будівництво на території села Червоний Маяк, яка є комунальною власністю громади.

Ігноруючи рішення сесії та попередження сільської ради, будівельні роботи по зведенню паркану (муру) все ж продовжуються і по цей день.
Про те, як у Монастирі пояснюють цю ситуацію я розповім згодом, а тим часом звертаюся за підтримкою та порадами до всіх однодумців, яким не байдуже свавілля, яке відбувається на Херсонщині при потуранні і бездіяльності місцевих органів влади.

Кому ця тема не байдужа, прошу поставити ЛАЙК, що у подальшому я міг робити адресну розсилку не відволікаючи інших користувачів ФБ.

«А васька слушает да ест …», продовження публікації від 13.03.2018

Повертаюсь до питання захоплення великої земельної ділянки (7,3 га) та незаконного будівництва фортифікаційних споруд в центрі села Червоний Маяк Свято-Григорівським Бізюків чоловічим монастирем Московського патріархату.

Сьогодні хочу ознайомити Вас із позицією монастиря та архімандрита Феодосія. Ще на початку цього самовільного будівництва необхідність зведення огорожі представники монастиря пояснювали тим, що діти зривають їх зелені яблука. Це піклування про дитячі апетити чи безглузда відмовка з присмаком жадібності?

Цей величезний мур межує з дитячим садочком і з початком будівельних робіт батьки зовсім втратили спокій, оскільки усі роботи проводяться чомусь не зі сторони монастиря, а зі сторони садочка. Мало того, що монастир нагло вкрав частину дитячого майданчика, будуючи свій мур на 15 метрів далі від ліній кордону садка та ще й будівельники понівечили те, що від майданчика залишилось.

Дітки забули що таке обідній сон та прогулянка на свіжому повітрі. Це будівельне свавілля навіть не обнесене червоною стрічкою. А вишенькою на цьому «десерті» стало те, що муром перекрили центральний вхід на територію садка. Представники монастиря обіцяли хоча б залишити ворота, але нещодавно прохід замурували, передумали певно.

Другий сценарій пояснень зі сторони монастиря оснований на підготовчих роботах для реконструкції дитячого притулку для сиріт з Храмом Преображення Господнього, який у підпорядкуванні монастиря. Чесно кажучи, навіть самі мешканці села не знають де там притулок для сиріт.

За цим призначенням там будівлі не використовуються, зате там є цілий готель для прихожан, де можуть оселитися приїжджі. Хоча офіційно він називається гуртожиток, але за відгуками людей, які там побували – це справжній готель і не аби який, а як мінімум, чотирьохзірковий.

Ось як його описують гості, які приїхали туди аби попросити в Бога здоров’я для своєї дитини: «…поселили нас в номер с дорогущей мебелью, виниловыми обоями, дорогущими шторами и т.д… хотя мы к шику и не стремились. Сразу же женщина в очках, сидящая на входе, посчитала нам жилье не помню сколько, но что-то в районе полулюкса в Кириловке. Но это не главное, ВНИМАНИЕ: выслушав что нам нужно, батюшка Кукша, выдал список молитв, на которые эта женщина, набив на калькуляторе сумму, предложила все немедленно оплатить, включая жилье.

Кстати одна из молитв, которая читается несколько недель стоит около 1500 гр, и именно ее настоятельно рекомендуют оплатить.

Вторым ударом для меня было собственно место для молитв: это комната в этой “общаге” размером метров 7х15 на втором этаже, где, собственно, и проводились службы. Никакого храма с куполами мы так и не посетили.

Общага меня как инженера вообще сразила, а точнее не само здание, а сколько в него вливается денег: я насчитал в нем около полторы сотен окон 2х1,5м (могу и соврать) так вот, каждое окно заменено ДВУМЯ! независимыми стеклопакетами, если пересчитать одни только окна в деньги, то думаю хватило-бы хватило отстроить тот самый храм, от которого там осталась одна арка, на что собственно вроде как они и собирают “пожертвования”.

Но не видать этому храму этих денег с таким манименеджментом еще не один десяток лет. О дорогой мебели в дорогих номерах я уже говорил, просто не понятно: зачем человеку который приезжает сюда с какими-то проблемами просто помолиться и получить духовную поддержку номера класса люкс? Еще был замечен теплый пол в том же номере. Не покидает ощущение что деньги либо кто-то отмывает, либо пожертвованиями управляет человек которому реставрация храма не особо нужна.»

З цього відгуку можна зробити висновок, що мур Монастирю потрібен аби розвивати свій церковний «бізнес» подалі від людських очей.

3 жовтня 2013 року Інспекцією державно-архітектурного контролю дійсно була зареєстрована декларація на початок виконання підготовчих робіт з реконструкції дитячого притулку для сиріт. Саме цим документом прикриваються представники монастиря, стверджуючи, що цей мур – «тимчасова будова».

Ну, по-перше, проектом передбачено планування території монастиря в межах землекористування, а це, нагадаю, лише 2,135 га згідно договору оренди. Мур будується навколо території площею 7,3 га, цим самим монастир порушує законодавство України. Депутати та сільський голова Червоного маяка звернулися до прокуратури, в результаті чого було відкрите кримінальне провадження для проведення досудового розслідування з попередньою правовою кваліфікацією «Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці».

По-друге, депутати також зверталися до Державної архітектурно-будівельної інспекції з проханням врегулювати питання самовільного будівництва, але, нажаль, отримали відписку нібито мур висотою в деяких місцях до 4 метрів з міцним фундаментом, є малою архітектурною формою (МАФ) і відноситься до робіт з благоустрою, а отже, це компетенція селищної ради.

Згідно чинного законодавства, тимчасова будова ніяк не оформлюється законодавчо, оскільки на нього не видаються відповідні документи про право власності. Тимчасова будова тому так і називається, що вона має дуже малий термін використання і може бути розібраною і переміщеною в інше місце.
У той же час, капітальне будівництво завжди тісно пов’язане із земельною ділянкою, оскільки воно має фундаментну підставу. Це означає, що капітальна будова не може бути без негативних наслідків для конструкції розібрано і переміщено, адже в даному випадку всій споруді буде завдано непоправної шкоди.

Тому, як тільки будь-яка будова прив’язується до земельної ділянки – вона перестає бути тимчасовою і стає капітальною, а тут зовсім інша дозвільна процедура. От і виходить, що начальник Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області, який підписав відповідь на звернення, або просто не захотів розбиратися у цій справі або архімандрит Феодосій вже завітав і до нього.

Незаконне будівництво цього муру продовжується по сьогоднішній день, рішення громади та вимогу негайно припинити будівництво представники монастирю ігнорують. Архімандрит Феодосій повністю заперечує проведення будівельних робіт на території дитячого садка та говорить, що вони просто ремонтують огорожу монастиря, чим особливо хизується на їх офіційному сайті. Я знову звертаюсь до всіх небайдужих за порадами та підтримкою!

Більше фото ТУТ