25 грудня, Україна відзначає 177-му річницю від дня народження Ореста Левицького — видатного історика, правознавця, археографа та Президента Всеукраїнської академії наук (ВУАН). Його постать стала символом відродження національної інтелектуальної еліти початку XX століття.

Орест Левицький

Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті, інформує НОВАМЕДІА.

Від сина священника до очільника Академії наук

Народившись у 1848 році на Полтавщині, Орест Левицький пройшов шлях від випускника духовної семінарії до одного з найавторитетніших науковців свого часу. Під керівництвом Володимира Антоновича він розпочав глибоке дослідження українського минулого, яке вилилося у понад 200 наукових праць, написаних виключно на основі архівних першоджерел.

Ключові досягнення та внесок у державність

Орест Левицький був не просто кабінетним ученим, а активним будівничим українських інституцій:

• Творець Всенародної бібліотеки: У 1918 році він став одним із перших академіків УАН і подарував державі свою унікальну приватну книгозбірню, заклавши фундамент сучасної Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
• Археографічна діяльність: Понад пів століття він присвятив Київській археографічній комісії. Його дослідження «Літопису Самовидця» досі вважається еталонним.
• Лідерство у ВУАН: У найскладніші роки (1919–1922) він очолював Академію наук, фактично рятуючи українську наукову школу в часи політичних турбулентностей.

Творчий тандем та визнання

Левицький тісно співпрацював із Михайлом Грушевським, будучи його заступником в Українському науковому товаристві. Окрім науки, він залишив слід і в літературі як автор «Волинських оповідань», за що отримав високу оцінку від Івана Франка, який ставив Левицького в один ряд із найвидатнішими діячами, що сформували українську історичну науку.