24 грудня 1937 року на Черкащині народилася людина, чиє ім’я стало синонімом української державної незалежності.

В’ячеслав Чорновіл — публіцист, дисидент, політичний в’язень радянського режиму та лідер Народного Руху України — сьогодні залишається моральним орієнтиром для мільйонів українців.

Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті, інформує НОВАМЕДІА.

Шлях від комсомольця до національного лідера

Політичне становлення Чорновола розпочалося на факультеті журналістики Київського університету. Вихований на радянських лозунгах «дружби народів», він був шокований зневагою до української мови у столиці. Ця «національна образа» переросла у свідомий опір.

У 1960-х роках він став ключовою постаттю дисидентського руху. Разом із Василем Стусом та Іваном Дзюбою у вересні 1965 року Чорновіл взяв участь у легендарному протесті на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» проти арештів української інтелігенції.

«Неугомонний» редактор та в’язень сумління

За свою правозахисну діяльність та видання самвидаву («Український вісник») Чорновіл отримав від КГБ прізвисько «Неугомонний». Він провів у таборах понад 15 років. Його праці «Правосуддя чи рецидиви терору» та «Лихо з розуму» стали відомими на весь світ, викриваючи репресивну машину СРСР.

На запитання слідчого, ким би він був у незалежній Україні, Чорновіл впевнено відповів: «Редагував би опозиційну газету».

Трагічний фінал та невмируща пам’ять

В’ячеслав Чорновіл пішов із життя «на льоту», як і передбачав. Його загибель 25 березня 1999 року в автокатастрофі під Борисполем досі оповита таємницями. Прощатися з політиком прийшло понад 200 тисяч людей — черга розтягнулася від Будинку вчителя до Хрещатика.

«Якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив», — ці слова великого українця сьогодні звучать як маніфест вільної людини.