14 тисяч справ про радянські репресії втрачено назавжди.

Про це в інтерв’ю для норвезького журналу Aksess розповів голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов, інформує НОВАМЕДІА.

У публікації Анатолій Хромов розповів про виклики, з якими стикаються українські архіви під час війни, про втрати й досягнення, а також про головну місію архівної спільноти – зберегти історичну пам’ять та ідентичність для майбутніх поколінь.

«У час, коли небо над Україною розтинають не літаки, а ракети й дрони, архівна справа стала не лише про збереження паперу чи цифрових файлів. Це – про захист національної пам’яті та ідентичності. І саме за цим стоїть Державна архівна служба України»,- йдеться у повідомленні.

Анатолій Хромов зізнається, що вся його каденція від 2019 року проходить у кризових умовах: спершу пандемія, а тепер повномасштабне вторгнення.

«Сьогодні моїм головним пріорітетом є збереження нашої культурної та архівної спадщини протягом усієї війни», – наголошує він.

Попри обстріли й окупацію, архівістам вдалося уникнути катастрофічних втрат. Було врятовано більшість колекцій, хоча окремі архіви у Харкові та Одесі пошкоджено, а з Херсона викрадено близько третини фондів. 25 лютого 2022 року згорів архів КДБ у Чернігові – 14 тисяч справ про радянські репресії втрачено назавжди.

 Надзвичайно швидкими темпами йде цифровізація. Лише за два роки було створено понад 55 мільйонів цифрових копій, а 2025-го планують досягти позначки у 50 мільйонів лише за рік. Цифрові дублікати визнаються рівнозначними оригіналам, а завдяки співпраці з міжнародними партнерами вони зберігаються ще й за кордоном – для додаткового захисту.

 Архіви стають також зброєю в інформаційній війні. У співпраці з FamilySearch International триває найбільший у світі проєкт з оцифрування генеалогічних джерел.

«Розуміння національної історії стає легшим, коли людина знає історію власної родини. Можна сказати, що наша національна історія – це синергія історій усіх родин», – пояснює Анатолій Хромов.

 Не менш важливе завдання – документування теперішньої війни. Завдяки співпраці з волонтерськими ініціативами вже зібрано сотні тисяч матеріалів: свідчення воєнних злочинів, інтерв’ю з мешканцями окупованих територій, цифрові архіви, створені українцями за допомогою власних смартфонів.

«Це, мабуть, найбільш задокументована війна в історії. І наше завдання – зберегти ці докази», – підкреслює голова Укрдержархіву.