У соціальних мережах з’явилися фото обмілілої річки Вірьовчиної. Автори світлин стверджують, що у такому стані водойма перебуває близько місяця.

Ймовірні причини зникнення води у річці у Facebook назвав херсонський краєзнавець та інженер Віктор Хмель, повідомляє на власній фейсбук-сторінці Національний природний парк «Нижньодніпровський», інформує НОВАМЕДІА.

Херсонець повідомляє, що інколи екологи звертались у пресу через те, що місцеві мешканці створюють звалища на берегах річки. Місцеві депутати говорили, що треба заборонити зливати неочищені каналізаційні води у Вірьовчину, і державні екологічні служби визнали, що річка більше не може самоочищатися. Проте ніяких заходів так і не вжили.

З часом стан річки ставав усе гіршим – особливо влітку, коли низини водойми між Херсоном і Зимівником перетворювалися на болотисті ділянки.

«Хоча у 2016 році у Чорнобаївці встановили очисні споруди, річці та відновленню її рибних запасів це не допомогло. А всього лиш 40–50 років тому у Вірьовчиній водились “пудові” коропи”, – зазначив краєзнавець.

За словами Віктора Хмеля, всупереч статті Водного кодексу України, яка передбачає «регулювання стоку річок, створення штучних водойм», у 50-ти кілометрах від приміської херсонської Степанівки з її стоячою брудною болотною водою, у верхів’ях Вірьовчиної розташовані гідротехнічні споруди. Простіше кажучи – дамби, що не пропускають воду вниз по руслу.

За порятунок річки Вірьовчиної роками боровся еколог Олександр Семенченко (Кудикінський). Однак багаторазові звернення до природоохоронних організацій не допомогли звернути увагу на річку, що зникає…

Річка Вірьовчина. Сучасний стан. Фото: ТК «Херсон Плюс»

На Миколаївщині Вірьовчиній перешкоджають текти десятки дамб. Найбільша з них, Любинське водосховище, має 400 м ширини та 7 км довжини. А відповідно до кодексу, у басейні річок не можна споруджувати водосховища та ставки, які перевищують обсяг стоку річки у розрахунковий маловодний рік, що спостерігається один раз у двадцять років.

“Остання дамба на Вірьовчиній розташована між селами Калинівка і Бурханівка. Нижче аж до міського звалища під Херсоном і Степанівкою – сухе, заросле травами ложе колишньої Вірьовчини, позбавлене найменших ознак води”, – пише краєзнавець…