4 серпня 1914 року у Львові молоді українські емігранти заснували політичну організацію Союз визволення України. Більшість засновників, серед яких були вихідці з Наддніпрянської України, що перебувала під владою Російської імперії, залишили батьківщину через утиски самодержавного режиму.

Початок Першої світової війни став поштовхом для активізації діяльності українських емігрантів. У контексті протистояння між Австро-Угорщиною та Росією вони бачили шанс реалізувати ідею самостійної та соборної України.

Організацію очолив Дмитро Донцов, а серед її засновників були Олександр Скоропис-Йолтуховський, Андрій Жук і Маркіян Меленевський.

Союз визволення України активно популяризував українське питання в Європі, відкриваючи представництва в різних країнах, видаючи періодичні видання та надаючи підтримку українським полоненим із російської армії, які потрапляли до австрійських таборів. Організація припинила існування у 1918 році.

«Вістник Союза визволення України»

«Будь на поготові і чекай» — листівка «Союзу визволення України».

Представники Союзу Визволення України: другий зліва, ймовірно, Богдан Лепкий (4) та крайній праворуч — Роман Смаль-Стоцький (5).Генерал-поручник Віктор Зелінський (1) в центрі — командир 1-ї Української Синьої дивізії. Ліворуч від нього один із організаторів синьожупанників та їх представник при німецькому командуванні, поручник Григорій Сиротенко (2). Праворуч від Зелінського німецький генерал-майор Фрідріх (3). Берлін, лютий 1918 року.

Козаки 1-го Запорізького пішого полку ім. Т. Шевченка зі своїм командиром Миколою Шаповалом (сидить в першому ряду в білій шапці) і членами Союзу Визволення України. Березень 1918 р.