8 липня окупаційна “преса” протранслювала заяву євпаторійського гауляйтера Андрія Юр’єва про “щирі співчуття” з нагоди смерті його злочинного “заступника” Михайла Колганова.

Про це повідомляє ГО «Асоціація реінтеграції Криму».

Деталей загибелі цього 37-річного колаборанта, який раніше ні на які хвороби не скаржився, “чомусь” не наводять, але на “офіційному веб-порталі адміністрації” та на “веб-порталі ради міністрів” окупантів блискавично видалили сторінку з його біографією та “посадами”.

Нагадаємо, що Колганов, який потрапив незадовго до окупації до сакської прокуратури, зробив з 2014 року “кар’єру” саме в Саках, за “прокурорською лінією”. З 2021 року його було “телепортовано” в нинішнє євпаторійське “хлібне крісло”, де успішно пересидів уже трьох “градоначальників”.

Примітно, що його “колегою” по “заступникам” у Юр’єва є родич й водночас “колега” по “сакській прокуратурі”, а пізніше “заступник голови адміністрації Сакського району” Сергій Колганов.

Нагадаємо, що “зірка” покійного Колганова стала “сяяти” з початку цього року, коли він “увійшов у публічну площину”, хваляючись у тамтешніх “медіа” своєю “героїчною боротьбою з українською спадщиною”, у ролі “відповідального за департамент майнових та земельних відносин”.

Віце-гауляйтер тоді заявляв про виявлення 69 договорів оренди “казенної” нерухомості, укладених до окупації, із чим він став “активно займатися”, сортуючи орендарів за рівнем платоспроможності у форматі нинішньої корупційної вертикалі.

Як ми раніше писали, вміння “ділитися думками у великих купюрах” із сімферопольським “керівництвом”, ймовірно і “через голову” Юр’єва, явно окрилило Колганова як на згадані афери з десятком орендарів, так й на більш масштабний прожект.

Як потім похвалився в “пресі” даний діяч, в Євпаторії їм знайдено не мало не мало, а 20 тисяч “раніше”, тобто до окупації, “врахованих об’єктів нерухомого майна, право власності громадян на які не зареєстровано” агресором.

Тоді ми написали, що загалом можна уявити, що тепер буде з власниками багатостраждальної євпаторійської нерухомості, але сюжет виявився ще кінематографічнішим.

Раптова смерть Колганова стала яскравим свідченням того, що особи, які мають “зайві знання” про “дуже шанованих людей”, у окупантів у живих не засиджуються, і що класичне правило – “при будь-якому розслідуванні важливо не вийти на самих себе” ще ніхто не скасовував, особливо у сфері афер із забудовою Мойнак “під потреби російської еліти”, а також і з “проданою” Кремлю на ниві пропаганди забудовою прибережної зони “Золоті піски”.