Ще торік представники української влади бравурно рапортували: горезвісний процес децентралізації в країні, що тягнувся роками, завершено.

Справді – усі територіальні громади формально таки об’єдналися, райони укрупнилися, і начебто відтепер люди “на місцях” повинні відчути від цих змін реальне поліпшення. Але далеко не скрізь, як з’ясовується, децентралізація йде українцям на користь.

19 лютого у прес-клубі «Новий день» відбулася прес-конференція громадської організації «Антонівська хвиля». Голова організації Ганна Зарудня, її заступник Олена Белостоцька, член правління ГО Катерина Альохіна та члени організації Олена Недоступ та Олена Семеніхіна говорили про створення старостинських округів та призначення старост Херсонською міською радою.

Переконатися в цьому можна на прикладі громади села Садове, яку 11 грудня 2020 року волюнтаристським рішенням приєднали до Антонівського старостинського округу і, одночасно, до Херсонської міської ради, повідомляє видання Вгору

При цьому в області всього було створено п’ять старостинських округів. Всупереч наполяганням і вимозі жителів села Садове, у проєкті рішення № 4639 від 9 лютого «Про затвердження старост, визначення території їх представництва та затвердження Положення про діяльність старост», який планується до розгляду на VIII сесії Херсонської міської ради 26 лютого, призначення старости в селі не планується.

Мешканці с. Садове цілком справедливо побоюються, що за відсутності в селі старости вони можуть бути покинуті напризволяще. Селяни добре пам’ятають передвиборні обіцянки кандидатів в депутати про те, що в своїй роботі обранці дослуховуватимуться до думки громади та враховуватимуть її побажання та потреби. Раніше місцеві активісти направили звернення за підтримкою 250 осіб міському голові, але їх не почули і відповіді не надали. Обурена такими рішеннями і Антонівська громада, яка теж не отримала відповіді від міської влади на свої пропозиції щодо кандидатури на посаду старости у Антонівському окрузі.

Селяни дивуються: у ході минулої виборчої кампанії кандидати навперебій обіцяли “манну небесну”, а тепер не враховують елементарних вимог півторатисячної громади, яка бажає, щоб її інтереси на високому рівні представляв свій власний староста – житель села, якому добре відомі всі біди і сподівання односельців. А от як переконувала мешканців села тоді ще депутат міської ради від БПП Галина Лугова:

Виступ депутатки Херсонської міської ради Галини Лугової під час обговорення питання об’єднання села Садове з Антонівкою

Трикутник Садове. Антонівка. Херсон. З ким об’єднуватися (ВІДЕО)

Своєю чергою, у міськраді запевняють, що на ставку старости в Садовому нібито не вистачає бюджетних коштів, тому, мовляв, досить буде, щоб у село приблизно раз на тиждень заїжджав якийсь “діловод” з Антонівки або навіть з самого обласного центру.

«Розумієте, кажуть мені, а бюджет, а зарплата? Але Садове приєднали не на пустому місці, ви же не попрощайкі? У вас є свій бюджет, свій ресурс»,- розповідає керівник Херсонського відділення КВУ Дементій Бєлий.

Щоб запобігти ухваленню несправедливого, на думку садовців, рішення, вони неодноразово зверталися і до депутатів свого округу, і до секретаря міськради Галини Лугової, і до міського голови Ігоря Колихаєва, але, за їхніми словами, підтримки не зустріли.

Тому на найближче пленарне засідання сесії міськради, яке заплановане на 26 лютого, люди організовують акцію протесту, для якої навіть власноруч, без підказки лідерів, готують плакати з образливими для “градоначальників” гаслами.

Мешканці села незадоволені намаганнями міської влади не створювати в їх селі старостинський округ. Хоча під час виборів, представники НТЖ обіцяли зовсім протилежне.

На сьогодні звернення до мера і секретаря міськради про підтримку жителів села Садове підписали близько 500 селян – тобто, третина мешканців населеного пункту.

У цій історії є ще один важливий нюанс, який, можливо, прояснює, м’яко кажучи, дивну політику міської влади щодо новостворених приєднаних громад. Адже село Садове вже давно і не випадково в народі називають “херсонською Конча-Заспою”: земля в цих мальовничих краях цінується на вагу золота.

А, враховуючи, що вже зовсім скоро щосили запрацює ринок купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення, то неважко здогадатися, що дуже багатьом мріється практично без відома жителів села, під шумок і за безцінь відхопити “жирні” земельні ділянки між Інгульцем та Дніпром.