На новорічні свята відбулася найбільш несподівана тренерська рокіровка Другої ліги

На наших очах твориться історія – як би пафосно це не звучало. Із п’яти найбільш довготривалих союзів тренерів і клубів взимку завершилися відразу чотири. Змінили вперше за п’ять років своїх головних тренерів Балкани і Нікополь. А зараз настала черга Таврії та Енергії, де поточні штаби незмінно працювали від 2016 року.

Сімферопольську команду прийняв Олег Федорчук, який останніх п’ять років пропрацював на чолі новокаховської Енергії, а ще в молоді роки своєї тренерської кар’єри очолював Таврію в Вищій лізі. Як так сталося й що буде далі? Про це, журналісти видання sportarena розпитали Олега Вікторовича.

– Наскільки несподіваними для вас були події кінця 2020 року? Рішення перейти з Енергії в Таврію – спонтанне чи підготоване наперед?

– Насправді з президентом Таврії Едуардом Репілевським та мером Нової Каховки Володимиром Коваленком, який опікується Енергією, ми давно знайомі. Вони не пропускають матчів Енергії, ми часто спілкувалися й обговорювали футбольні події. І насправді вперше варіант об’єднати зусилля й очолити Таврію мені озвучили ще минулого літа. Хоча на той момент я вважав за потрібне залишатися в Енергії, де якраз пробивалися в стартовий склад відразу кілька молодих-перспективних гравців, в душі я не сумнівався, що ми повернемося до цієї бесіди. Так і вийшло.

– Погодившись очолити команду, яка йде на другому місці, ви взяли на себе чималу відповідальність. Адже, наскільки я розумію, стоятиме завдання – підвищитися в класі? Енергія ж ішла на 6-7 місцях, не маючи тиску результату та задач…

– Керівництво Таврії дуже грамотно підійшло до питання клубного будівництва. Вони хочуть, щоб клуб в цілому доріс до Першої ліги, що включає й роботу над інфраструктурою, і побудову клубної вертикалі від академії до першої клубної команди. Це те, що відрізняє серйозні футбольні клуби від тимчасових проектів. Можна «вискочити» вище, але щоб дорости до підвищення в класі – тут треба попрацювати.

Я згоден з вами, що місце зобов’язує. Дійсно, у нас є бажання фінішувати не нижче другої позиції, що буде дуже важко, зважаючи на конкуренцію криворізького Кривбасу та запорізького Металурга, та й інших команд, багато з яких можуть до невпізнання змінитися за час зимової перерви. Але набагато важливіше, щоб на час атестації ми за всіма параметрами відповідали бажаному рівню, інакше й турнірний результат не допоможе. Все, що відбувається зараз, робиться, щоб обидві команди стали сильнішими, а в нашому регіоні з’явилася команда Першої ліги.

– Енергія та Таврія – антиподи щодо командної стратегії. Новокаховський клуб покладався, в основному, на молодих гравців, у вас лише один гравець у віці за 30 років, середній вік Енергії складав 21-22 роки тур за туром. Таврія ж запрошувала, в основному, сформованих футболістів і середній вік мала на 3-5 років вищий, що досить відчутно. Для вас, як для головного тренера, це проблема?

– Я за Таврією, безперечно, весь час «заочно» стежив. Та й більшість гравців мені знайомі – в тому числі й за спільною роботою, тому що там були й колишні гравці Енергії, як Бочак і Фаюк, і той же Масалов, з яким ми працювали у першоліговому ФК Полтава. Тому я знаю, що там за колектив, і володію інформацією про його сильні й слабкі сторони. Недарма ж усі ці останні роки ми граємо одне проти одного в Другій лізі. Для мене це цікавий новий виклик, і що особливо приємно – є можливість створювати команду під завдання. Цього бракувало раніше, тому що ми ж не ставили завдань у чемпіонаті, а займалися підготовкою молодих футболістів у Енергії.

– Наскільки зміниться Таврія під вашим керівництвом?

– Ви знаєте, що на початку грудня в Таврії звільнили вісьмох гравців. Це сталося задовго до мого приходу, я поки що не знаю причин, але обов’язково поцікавлюся, чому так сталося. Серед тих, що залишилися, зміни будуть не дуже великі – 4-5 позицій. Я б хотів, у першу чергу, посилити опорну зону, правий фланг оборони, та й на інші позиції знайти цікавих футболістів, здатних не лише покращити конкуренцію, а й якісно посилити команду.

– Коли головний тренер переходить в іншу команду, є спокуса перетягти за собою й провідних гравців…

– Запитуєте, хто перейде з Енергії в Таврію? Ніхто. Поки що ніхто. Наші клуби планують провести спільний збір. Будуть чотири контрольні матчі та тестування. Приїдуть потенційні новачки – вже зараз є такі, хто проситься в команду, та й у нас досить значний список гравців, за якими ми стежимо.

І от тільки після першого збору може відбутися міграція між Енергією і Таврією – як в один бік, так і в інший бік. І це буде не масовий перехід. Як зараз нам бачиться, це буде 3-4 рокіровки. Не більше. Зараз імена називати передчасно – з кожним гравцем нам треба буде індивідуально поспілкуватися, адже хтось взагалі може не захотіти залишатися ні в Таврії, ні в Енергії. Хоча такий перебіг подій особисто мене здивує, тому що і в Енергії, і в Таврії матеріальні умови не лише не погіршаться, а й покращаться порівняно з 2020 роком.

– Спільний збір, обмін тренерами, спільна нарада перед Новим роком – зі сторони виглядає, що Енергія та Таврія створили альянс, що досить дивно для команд з однієї ліги…

– Ні, тут не буде жодного порушення чесної гри. Едуард Вікторович Репілевський і до цього був одним із значних спонсорів Енергії і при цьому наші матчі з Таврією, яку він очолював, були особливо напруженими, як справжнє дербі. У тому, що два клуби спільно будуть працювати над покращенням клубної інфраструктури та дитячо-юнацької школи, нема нічого дивного. Подібна співпраця існує між багатьма клубами в Україні.

І в Енергії, до речі, є співпраця і з іншими клубами – той же МФК Миколаїв, як клуб більш високого рангу, періодично віддає нам в оренду молодих гравців. Ми, в свою чергу, не маючи можливості вийти в Першу лігу, але бажаючи добра своїм гравцям, безкоштовно їх відпускали в МФК Миколаїв. За останні роки туди перейшли наші воротарі Старченко й Агаларов, півзахисник Росляков. Від них до нас переходило відразу кілька гравців, ось зараз із нападником Студенком Енергія підпише постійний контракт після успішної оренди.

Але при цьому бачили б ви, які іскри кресалися в обласних дербі! Так що, навпаки, матчі між Енергією та Таврією будуть ще більш принциповими, ніж раніше. І це будуть самостійні проекти зі своїми власними турнірними завданнями. Вони залишаться незмінними для кожної з команд, але при цьому у Таврії та Енергії буде більше можливостей для реалізації, покращиться матеріальна основа, інфраструктура.

– Хто працюватиме з Енергією після вас?

– Наразі ведуться перемовини, я сподіваюся, що це буде дуже кваліфікований тренер, який має досягнення і в юнацькому футболі, і в дорослому. В його активі – підвищення в класі з кількома попередніми командами. Якщо він погодиться на нашу пропозицію, я буду спокійний за Енергію, яка, звичайно, мені небайдужа, я ж провів тут аж п’ять років.

– Де гратиме домашні матчі Таврія? Адже раніше вона в Другій лізі приймала суперників і в Бериславі, і в Мар’янівці, і, до речі, в Новій Каховці…

– За останні роки значно покращилася ситуація з футбольними полями в Херсонській області. Порівняно з тим, що було раніше, коли я тільки починав працювати в Енергії, це небо та земля. Якщо брати команди Таврію та Енергію, то в їх розпорядженні відразу шість футбольних полів прийнятного рівня – в Новій Каховці, в Мар’янівці, в інших наших сусідніх населених пунктах. У Новій Каховці, нагадаю, зведене повномасштабне штучне поле з трибунами. Завдяки меру міста Володимиру Коваленку, тут створений гарний базис – є можливість розвивати й дорослий професіональний футбол, і дитячо-юнацький.

У Мар’янівці зусиллями Едуарда Репілевського зведене дуже якісне трав’яне натуральне поле, вводиться в експлуатацію в 2021 році тренувальний газон. Це теж дає можливість базуватися там, повноцінно працювати. Тож у нас є можливості для гарної підготовки. А під вищі дивізіони, звичайно, буде комплекс удосконалень. Моя думка: футбол повинен бути для вболівальників. Якщо, дасть Бог, покращиться санітарно-епідеміологічна ситуація й навесні можна буде проводити матчі з глядачами, то доцільно було б грати в Новій Каховці. Енергію тут підтримувала ціла група відданих вболівальників, я їх уже всіх знав – хто де сидить. У нас дві центральні трибуни завжди заповнюються. А людей, які звикли підтримувати Таврію в Мар’янівці, можна підвести на автобусі.

– Вже визначилися зі своїми асистентами в Таврії?

– Наразі, як я вже говорив, ми готуємося до спільних зборів. Вони й стануть перехідними. Буде новий головний тренер в Енергії – мій наступник також визначиться зі своїми помічниками. Я теж підберу собі команду. Точно можу сказати, що в обох командах ми дамо шанс молодим тренерам. Можу відкрити секрет: авторитетний каховський футболіст Сергій Цой, який недавно залишив Кристал, переходить до нас. Він буде працювати з дітьми в новокаховській ДЮСШ, за місцем свого проживання, залежно від тренерської ліцензії, хотілося б задіяти його і в штабі професіонального клубу. Але при цьому Сергій продовжить і виступи як граючий тренер. Те ж саме стосується нашого найдосвідченішого гравця Енергії Володимира Біжка, який у новокаховській команді був єдиним футболістом 80-х років народження. Також залишаються в штабі асистент тренера Павло Черняєв і тренер воротарів Дмитро Зелінський. Хто з них буде в Таврії, хто в Енергії – ми визначимося між собою з моїм наступником і керівництвом клубу.

– У середині 2000-х ви очолювали ще вищолігову Таврію. Є якийсь символізм у тому, щоб більш як через півтора десятиліття опинитися в сучасному клубі?

– Я завжди говорив: Таврія повинна жити. Це потрібно Україні. Перший чемпіон зобов’язаний продовжувати виступи, і на більш високому рівні. Що для мене Таврія? Чудовий досвід. Мені, молодому на той час спеціалісту з нижчих ліг, поталанило прийняти команду в Заяєва й віддати її Фоменку. Уявляєте?

Ми обігрували Дніпро Кучеревського та Шахтар Луческу. Перемагали Металіст, Ворсклу, Кривбас – на рівних грали з Динамо, в один м’яч поступалися. Чудові спогади. Особливо мені приємно, що з тієї команди відразу кількох гравців, яких ми брали з нижчих ліг і навіть обласних чемпіонатів, пізніше запросили в національну збірну України.

Я, звичайно, не проводжу паралелей і не хочу розкидатися словами. Але нинішня Таврія мені також здається командою з хорошими перспективами, і я хотів би надихнути хлопців на те, щоб у майбутньому вони теж доросли до збірної, єврокубків, трофеїв. Мені дуже пощастило: свого часу більше десятка моїх футболістів пройшли цей шлях, і новому поколінню я їх ставлю в приклад, щоб і вони розуміли – це реально.