Рік, що минає, для Херсона особливий. 29 грудня виповнюється 100 років від Дня народження людини, без якої уявити історію нашого міста просто не можливо. Це легендарний директор Херсонського суднобудівного заводу Всеволод Заботін, повідомляє видання ПІК.

Знакова подія відбулася у Художньому музеї імені Шовкуненка. Вечір пам’яті Всеволода Заботіна. На нього запросили ветеранів, які працювали з тим, кого по праву називають Адміралом суднобудування.

Вечір пам’яті організували Станіслав та Андрій Путілови. Генеральний директор Механічного заводу Станіслав Путілов багато років пліч-о-пліч працював із легендарним Заботіним, ставши при ньому заступником директора ХСЗ.

«Багатьом сьогодні говорю, час для такої людини як Заботін тільки зараз настав, – ділиться своєю думкою Станіслав Путілов. – Всеволод федорович – людина, яка була здатна ризикувати та правильно оцінювати ситуацію. Усі, хто з ним працював, пам’ятають його, до кінця життя не забуду його й я. Пригадую, коли прийшов до нього молодим фахівцем, щось попросити, перепитати, за допомогою прийшов. А він дивиться на мене й питає: «Ти дурний, або хворий? Бо допомагати треба тільки дурним та хворим!» Я й пішов, більше з такими питаннями не підходив, тільки з пропозиціями».

Всеволод Заботін народився не в Херсоні, але саме тут він здобуде славу легендарного суднобудівника, 25 років очолюючи завод. І саме цей відрізок часу назвуть періодом розквіту підприємства. Зі стапелів Херсонського суднобудівного заводу зійшли 257 суден, збудованих за 25-ти проектами. Суховантажі, танкери, ліхтеровози, науково-дослідницькі, криголамно-транспортні судна, рудовози та лісовози, контейнеровози. До 1989-го року на підприємстві здавали до 12 суден на рік, основною характеристикою кожного була надійність. Бо вона була законом і для самого Заботіна.

«Я очень рад, что мне по жизни повезло встретить этого человека, получить от него очень-очень много различных советов, любоваться его поступками, его отношением к делу, видеть каким образом он всегда на новом объекте, на новом проекте чувствовал, что необходимо в первую очередь сделать и на что обратить внимание, чтобы не сорвалась конечная цель – срок сдачи судна», – каже колишній директор дніпровського підприємства «Ера» Михайло Чємерис.

З ім’ям Заботіна назавжди пов’язаний і мікрорайон «Корабел», збудований у нереальних умовах. За те, що досягав неможливого, його називали залізною людиною, але мало хто знав, як нелегко давалося Заботіну те залізо, у прямому й переносному сенсі. Унікальними спогадами на вечорі пам’яті поділилася онука великого суднобудівника – Оксана Барнаш.

«Я жила в семье, где все было подстроено под жизнь завода. Были трудности, многие правильно здесь сказали, все решалось в Москве, решалось в Днепропетровске, где надо было добыть метал, и до 69 лет он омел по 8-9 командировок, я уже помню, как он ездил добывал металл. Но самая главная, я думаю, его заслуга, это тот коллектив, который он создал», – розповіла Оксана Вікторівна.

Андрій Путілов завжди підтримує заходи, пов’язані з ім’ям Заботіна, адже сам виріс у родині суднобудівника.

«Хоть Заботин и родился в Николаеве для меня он – херсонец сердцем. Благодаря Заботину возродился послевоенный Херсон, благодаря ему был построен один из самых прекрасных микрорайонов Остров. Сейчас мало таких руководителей, которые думают стратегически на перспективу, которые умеют воспитывать кадры. Для меня важно поддерживать память о Всеволоде Федоровиче, есть еще много планов. Хочу, чтобы наша молодежь, мои дети всегда вспоминали имя Заботина и именно он был для них героем.

Режисер-постановник вечора пам’яті Тетяна Тихомірова побудувала захід так, щоб спогади та розповіді акторів чергувалися з улюбленеми багатьма піснями. Вони звучали на вечорі у виконанні артистів Херсонської філармонії – Наталії Лилеко, Віктора Гурби, Харіса Ширинського, Максима Лозового. Було багато кадрів хроніки.

Вечір пам’яті видався зворушливим, присутні наче перемістилися в той час, коли жив і працював легендарний Заботін. «Сегодняшний вечер – это память, прекрасная, это нужно, чтобы вошло в традицию. И, действительно, те предложения, которые сегодня прозвучали: назвать микрорайон не Остров, а именно жилой массив имени Заботина, это я поддерживаю, потому что действительно Всеволод Федорович заслуживает большого уважения и большой славы», – ділиться враженнями від вечора пам’яті Анатолій Москвічов, колишній голова райвиконкому. Володимир Коротков, який працював із Заботіним каже:

«Я работал вместе с ним, я считаю его свои отцом, который меня воспитывал как человека и я считаю, что благодаря Заботину я реализовался. Больше спасибо за то, что организовали вечер памяти Всеволода Федоровича Заботина».