Анатолій Кичинський, наш земляк, лауреат Національної премії України ім.. Тараса Шевченка, літературних премій ім.. Бориса Нечерди, ім.. Тараса Мельничука та ін., автор близько двадцяти поетичних книг.

Поезія Анатолія Кичинського така кольорова, така барвиста, що нею можна розфарбувати картину.

Збірки «Танець вогню» та «Пролітаючи над листопадом» за які у 2006 році поет отримав найвищу літературну нагороду – премію ім. Тараса Шевченка. Анатолій Іванович поділився своїми спогадами:

«Зрозуміло, що я розумів, що це найвища творча нагорода. Дуже горджуся цим. Згадалось, вийшло так, що перед цим я приїжджав до Києва, був літературний вечір у музеї імені Тараса Шевченка. Я наступного дня зламав ключицю (це сталося 17 лютого). Там мене «Швидка» доправила до лікарні.

Зробили мені операцію. Тут я дізнаюся про те, що я став лауреатом. Вручали премію 9 березня. Мені розрізали гіпс. Рука була ніяка. Я дуже хвилювався, що Віктор Андрійович так по-чоловічому як потисне руку… Боліло дуже…

Коли я зателефонував в село і розказав мамі про премію, то першою її фразою була: «А як же ті, яким не дали премію?».

Далі, читаємо мініатюру із збірки «Танець вогню»:

Душа вогню торкнувшись – обпеклась
Замерзла, доторкнувшись до людини
Оговталась, і вкотре подалась
на пошук золотої середини.

А шостою галереєю Лувра Анатолія Івановича була «Вполювання вітру». Поет розповідає, що збірка вийшла незаплановано, дуже швидко, вона зібрала в собі нові твори та вибрані твори з інших збірок. Видана вона для презентації на Львівському форумі видавців у вересні місяці. Пропонувалася спочатку назва «Солодка гіркота гіркої насолоди» та потім зупинились на «Вполювання вітру». Для обкладинки мені хотілося щось експресивне. Талановита художниця Надя Полоренко, відштовхнувшись від мого вірша «Ворон», зобразила саме так, як я собі уявляв.

У новій збірці поета є вірш, який вже став піснею. Називається він «Накинь на плечі плащ» у виконання Марії Бурмаки.

Накинь на плечі плащ,
Надворі дощ іде,
Прощаючись, не плач
Ніколи і ніде….
Анатолій Кичинський, лауреат Національної премії України ім.. Тараса Шевченка, літературних премій ім.. Бориса Нечерди, ім.. Тараса Мельничука та ін., автор близько двадцяти поетичних книг, зокрема, «Дорога завдовжки в любов», «Повторення непройденого», «Пролітаючи над листопадом», «Жива і скошена тече в мені трава»

Найменша сестро лісу-лісосмуго,
Бери мене за руку і веди
Ген-ген туди, де тато йде за плугом,
У борозні лишаючи сліди…