Тиждень, що минув, за концентрацією подій, які безпосередньо стосуються земельної реформи, був не просто насиченим. Заяви в публічній площині логічно склались в єдину картину і продемонстрували ознаку, відсутню 18 років, – ознаку наближення змін.

1. На базі аграрного комітету Верховної Ради вже понад півроку працює робоча група, яка розробляє проект закону «Про обіг землі». Комітет вийшов на «робочу версію» проекту, яка наразі не є фінальною, проте сам факт законотворчої ініціативи від парламентського комітету є одним з необхідних кроків, що зроблено на шляху до впровадження земельної реформи.

Крім того, зауважимо, аграрний комітет першим серед інших гілок влади виступив з подібною ініціативою

Поява документу свідчить про зміну фокусу депутатських активностей з обговорень у площині «скасовувати-не скасовувати мораторій» – у площину «яким буде ринок землі після його скасування». Це дає підстави припустити, що, можливо, 2019 рік стане останнім роком існування мораторію.

Частково документ відповідає частині принципів, задекларованих коаліцією за скасування мораторію, які мають захистити права всіх учасників ринку.

Проте існують й серйозні ризики, які містять перехідні положення проекту. В існуючому варіанті вони можуть нівелювати прогнозовані позитивні наслідки*.

2. Мінекономрозвитку вийшов з пропозицією до Президента ветувати Закон про продовження мораторію на продаж землі, чим фактично підтримав поширену декількома днями раніше Заяву Коаліції за скасування мораторію.

Серед причин – аргументи, на які неодноразово звертали увагу представники юридичного, економічного, банківського, аграрного сектору… Це і порушення Статті 41 Конституції України, де визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; і погіршення добробуту 6,9 млн українців-власників земельних паїв; і інвестування фермерів у вирощування переважно однолітніх культур, які виснажують землю; і недоотримання місцевими громадами та державним бюджетом щороку близько 2,8 млрд грн податкових надходжень…

Така щільна концентрація в публічному полі заяв потужних і авторитетних учасників політичного й економічного життя країни дає надію сподіватися, що у «застиглому» на 18 років питанні щорічного подовження мораторію скресає крига…

Крім того, можливо, ініціативу аграрного комітету, який перейшов від слів до справи, і дав старт фаховому обговоренню дизайну ринку землі, висловлять бажання підтримати і політичні партії, які декларують «захист українського селянства і рідної землі»? Кращої можливості для запровадження цивілізованого і прозорого ринку землі (в т.ч. встановлення правових запобіжників), ніж взяти участь у розробці законодавчої бази, мабуть, не існує.

Олег Нів’євський, викладач Київської школи економіки