На Росії скасували десятки рішень щодо реабілітації жертв сталінських репресій, які сидять на Колимі

06.04.2025
181

Прокуратура Магаданської області скасувала «50-60» рішення про реабілітацію у справах колимських ув’язнів, які відбувають покарання 40-50 років минулого століття.

Про це пише сторінка у соцмережі фейсбук Важливі історії.

За словами начальника Кримінально-судової департаменту прокуратури Максима Комаровського, працівники відділу «розглянули кілька тисяч архівних справ». За його словами, скасовано рішення про реабіліцію “власовців, бандерівців і прихильників фашистської Німеччини”.

У вересні 2024 року Генпрокурор Росії Ігор Краснов підготував наказ про перегляд рішень щодо реабілітації жертв радянських репресій, яких сучасна російська держава вважає «зрадниками Вітчизни», винними у тяжких і особливо тяжких злочинах, «воєнних злочинців» та «пособників нацистів».

У документі не вказано, як російська влада оцінюватиме ступінь “провини” тієї чи іншої репресованої особи.

Минулого літа уряд змінив поняття жертв політичних репресій. Звідти прибрали згадки про “масив” радянських репресій, статус необхідності увічнення пам’яті жертв, про репресії проти представників різних релігій і “класично чужих” радянському режиму, про примусову колективізацію і штучно створений голод, про мільйони в’язнів ГУЛАГУ та депортовані народи, про визнання репресій незаконними, про розстріл демонстрації в Новочерському Касському, про репресії проти воїнів Великої Вітчизни, захоплених нацистами, і т.д.

Як наслідок, незрозуміло з нинішнього поняття, кого, коли і кого репресували в СРСР, зазначає депутат ЗакСа Петербурга Борис Вишневський.У таборі Береговий (Берлаг) на Колимі перебували “особливо небезпечні державні злочинці”, засуджені за політичними мотивами. Майже половина полонених складалася з “націоналістів” – членів національно-визвольних рухів, що боролися проти радянської окупації – з України та Балтії Тут також були “терористи, диверсанти та шпигуни”, в тому числі іноземці.

На фото село Дніпровське. В куточку можна побачити житло No11 Берлага. 50-ті роки. З архіву Павла Луняшина // “Моя Батьківщина – Магадан”