Мюнхенська змова: як політика “умиротворення” відкрила Гітлеру шлях до війни
30 вересня 1938 року у Мюнхені було підписано угоду, яка, на думку її ініціаторів, мала врятувати Європу від великої війни.
Про це йдеться у статті на проєкті «Цей день в історії», інформує НОВАМЕДІА.
Проте насправді вона лише прискорила її початок, ставши символом політичної короткозорості та зради. Прем’єр-міністри Великобританії Невілл Чемберлен та Франції Едуард Даладьє, за посередництва італійського диктатора Беніто Муссоліні, погодилися на вимоги Адольфа Гітлера і змусили Чехословаччину віддати Німеччині Судетську область. Цей акт, відомий як Мюнхенська змова, став апогеєм політики “умиротворення” агресора.
Передумови конфлікту: Судетське питання
Після розпаду Австро-Угорської імперії у 1918 році новостворена Чехословаччина успадкувала значну частину її промислового потенціалу, зосередженого переважно в Судетській області. Цей регіон був населений етнічними німцями, що стало приводом для напруженості.
Незважаючи на те, що чехословацький уряд намагався інтегрувати німецьке населення, надаючи йому представництво в органах влади, пронацистська Судетська німецька партія на чолі з Конрадом Генлейном у 1938 році почала вимагати автономії. Ситуація швидко загострилася і переросла у збройні сутички, що змусило уряд ввести в регіон війська.
Дипломатія на межі війни
На тлі кризи британський прем’єр Невілл Чемберлен розпочав переговори з Гітлером, сподіваючись уникнути війни. Проте фюрер був непохитний: він вимагав передачі Судетської області Німеччині, посилаючись на право націй на самовизначення і погрожуючи військовим вторгненням.
18 вересня у Лондоні Велика Британія та Франція ухвалили фатальне рішення. Вони висунули Чехословаччині ультиматум: передати Німеччині території, де проживає понад 50% німців. В іншому випадку вони відмовлялися від своїх союзницьких зобов’язань. Гітлер, відчувши слабкість опонентів, пішов далі й зажадав задовольнити територіальні претензії Польщі та Угорщини.
Мюнхенський диктат та розчленування Чехословаччини
В ніч на 30 вересня 1938 року в Мюнхені угоду було підписано. Представників Чехословаччини, яких навіть не запросили на переговори, просто ознайомили з її змістом. Під тиском союзників президент Едвард Бенеш був змушений прийняти умови, навіть не виносячи питання на розгляд парламенту.
Наслідки були катастрофічними:
- 30 вересня 1938 р. – Польща анексувала Тешинську область.
- 2 листопада 1938 р. – Угорщина отримала південні райони Словаччини.
- 14 березня 1939 р. – Словаччина проголосила незалежність під протекторатом Німеччини.
- 15 березня 1939 р. – Німеччина окупувала залишки Чехії, перетворивши її на протекторат Богемія і Моравія. Того ж дня Угорщина окупувала проголошену незалежність Карпатської України.
Провал “умиротворення”
Політика поступок не зупинила Гітлера. Вже у 1939 році він висунув претензії на Данциг (Гданськ) та змусив Литву віддати Клайпедський край. 1 вересня 1939 року нацистська Німеччина напала на Польщу, розпочавши Другу світову війну. Мюнхенська угода увійшла в історію як ганебний приклад того, що умиротворення агресора веде не до миру, а до ще більшої війни.