Ірина Більська, дружина священника Олександра з Берислава, розповіла про виклики священного подружжя, соціальне служіння під час війни та силу віри.

Коли Ірина Більська з невеликого села на Миколаївщині познайомилася з майбутнім священиком Олександром, вона й уявити не могла, що їхнє життя буде пов’язане з місіонерською роботою у прифронтовому місті. Сьогодні подружжя служить у Бериславі — місто, яке війна зруйнувало майже на 90%, але їхня церква досі стоїть як символ незламної віри. Розмову пані Ірини передає Департамент інформації УГКЦ.

Покликання, яке прийшло несподівано

«Я ніколи не думала, що буду дружиною священника, але людина планує, а Бог керує», — згадує Ірина. Знайомство відбулося після того, як Олександр закінчив Тернопільську духовну семінарію і роздумував над вибором свого життєвого шляху.

У 2011 році молода сім’я переїхала до Берислава за благословенням владики Василя Івасюка. Тоді парафія існувала лише на папері — земельна ділянка та четверо вірян. За роки невтомної праці отцю Олександру успішно побудувати храм та згуртувати спільноту. Церква була готова до освячення Блаженнішим Святославом, але почалася війна.

Служіння в умовах війни

Сьогодні Берислав перебуває під постійними обстрілами. Місто повністю зруйноване, але церква Мучеників Макавейських стоїть непохитно — як маяк надії серед руїн.

«Бути дружиною священника — це покликання, — пояснює Ірина. — Ти завжди в центрі парафіяльного життя, але водночас маєш підтримувати чоловіка і сім’ю. Особливо важко на місійних теренах».

Жінка зіткнулася з численними стереотипами про те, якою має бути дружина священника. На півдні України люди часто очікують, що вона має «не вирізнятися», носити хустинку та мовчати. Але для Ірини головне — бути опорою не лише для чоловіка, а й для парафіян.

«Карітас-Берислав»: допомога в дії

Ще до повномасштабного вторгнення подружжя започаткувало благодійну кухню «П’ять хлібів та дві риби». Коли почалася війна, ініціатива переросла у щоденну роботу — за період окупації роздали понад 90 тисяч обідів.

У квітні 2023 року було засновано «Карітас-Берислав». Організація надає комплексну допомогу: від продуктових наборів до психологічної підтримки. Серед вибірок ініціативи:

ХАБ у Кривому Розі для переселенців з Бериславщини

«Бериславський вулик УГКЦ» — дитячий простір для 80 дітей-переселенців

«Будиночок щастя» у Великих Олександрівцях, який відвідує понад 200 дітей

Благодійне таксі для людей з інвалідністю

Соціальний гардероб для найнужденніших

«Завдяки таким ініціативам діти стають більш відкритими, впевненими, покращується їхня комунікація», — розповідає Ірина.

Секрети міцної сім’ї

За 15 років подружнього життя Ірина та Олександр жодного разу не сварилися. «Нас треба занести до книги рекордів», — жартує жінка. Секрет їхньої гармонії — у спільній молитві, повазі та взаєморозумінні.

«Щаслива сім’я — це та, яка вміє слухати і чути, терпелива один до одного, — переконана Ірина. — Діти — наш лакмусовий папірець. Якщо ми молимося, то й вони моляться. Тому важливо показати приклад справжнього християнина».

Сила молитви та єдності

Нещодавно Ірина повернулася з Днів молоді в Римі, де разом з українцями свідчила про рани війни. «Ми прийшли Римом з прапором України, і всі кричали: «Слава Україні!» Це було таке піднесення! Коли Папа побачив нас з українськими прапорами, він нас благословив», — згадує жінка.

Для Ірини це стало підтвердженням, що Україна не самотня у своїй боротьбі.

Заклик до дії

«Сучасна жінка має бути сильною, мудрою, відкритою до викликів, — підсумовує Ірина. — Наша країна потребує дітей, сімей. Це важливо для спільного майбутнього».

Її заповіт українцям простий, але потужний: «Молитися, бо це наша сила. Підтримувати один, бути сильними, не здаватися і тримати Україну».