Степова Костянтинівка. Навколо, такі ж села. Жодного селища, містечка, райцентру. Периферія, степ та ґрунтові дороги. Але там живуть люди і вони не збираються «вмирати». Вони шукають шляхи, намагаються не тільки врятувати село, а й дивитися у майбутнє, сподіватися, мріяти. Таврійський край об’єднується. Це приємний процес, він вселяє надію, він зупиняє процес знищення села.

29 жовтня на Херсонщині відбудуться перші вибори в об’єднаних громадах, серед них і Костянтинівська ОТГ (Горностаївський район).

Про перспективи, надії, проблеми, та мрії, про сільську жінку в політиці говоримо з діючим Костянтинівським сільським головою, кандидатом на посаду голови Костянтинівської ОТГ Тетяною Володимирівною Бельдюгіною.

Тетяна Володимирівна Бельдюгіна – діючий голова Костянтинівської сільської ради, кандидат на посаду голови Костянтинівської ОТГ. На вибори йде як самовисуванка. Як говорить сама Тетяна Володимирівна: політикою не займаюся тому, що народ не підтримує зараз, і не дивиться на те, хто від якої партії йде. Хочу, щоб наша громада була квітучою.

Чи є у вас досвід адміністративної, керівної, чи громадської роботи?

Громадська робота була 5 років – депутатом селищної ради. З 2015 року – голова Костянтинівської сільради.

Що мотивувало вас взяти участь у цих виборах? Бажання щось змінити, вирішити якісь проблеми своєї громади, реалізувати себе, якусь мрію чи безвихідь, гендерна квота?

Мотивація в мене одна була, коли я йшла на голову сільради, покращити побут в селі, навести більш-менш порядок. Бо було дуже занедбано в останні роки: і будинки, і саме село. Мені було дуже прикро, що я народилася і прожила «весь вік» в цьому селі , а змін на краще не бачила. Зараз у мене дуже багато планів, які я мрію здійснити в кращу сторону, зміни зробити не тільки на території свого села і сільської ради, а й щоб зміни відбулися в Червонополянській, Дубівській і Антонівській сільських радах. Бажаю, щоб люди дійсно побачили, що я іду і, якщо дасть бог виберуть, то хочу щоб мешканці не розчарувалися в мені, а подивились на приклад нашої сільської ради. За півтори роки, я думаю, ми з громадою немало зробили і маю надію на те, що у мене все вийде. У своїй роботі, я проявлю себе не пасивною, а активною людиною і буду працювати на те, щоб наша громада була квітучою.

Чи самостійно ви будуєте свою виборчу компанію, на чому ви робите основні свої акценти?

Так, я сама провожу роботу, розповідаю, в приклад приводжу тільки те, що змогла зробити у своїй громаді за півтора роки, показую своїм прикладом і нікого не залучаю, з партій нікого не залучаю для своєї агітації, як люди думають, так хай і зроблять свій вибір.

Які форми роботи з виборцями ви використовуєте, і які, на ваш погляд, є найбільш ефективні?

На даний момент тільки особисті зустрічі, а також зустрічі у школах та в організаціях.

Ви вважаєте їх найбільш ефективними?

Так, бо коли збираєш село на сходки , не кожен може прийти , виділить свій час, а коли людина прийшла на роботу, то зможе виділити свої півгодини, щоб зустрітися з кандидатом.

Чи надавались вам підтримку чи обіцяли можливо підтримку представники партій?

Були пропозиції, приїжджали, пропонували свою підтримку…

Як ви вважаєте на будь якому місцевому рівні, яка повинна бути система виборів? Партійна (відкриті/закриті партійні списки), чи все таки треба повернутися до мажоритарної системи на усіх місцевих рівнях, з можливістю балотування самовисуванцям?

Я давно вважаю, що на місцевому рівні не повинна бути партійна виборча система, тому що там де політичні партії, там великі гроші. А це значить, що вибори проходять більш несправедливо. Я за те, щоб йшли самовисуванці. Крім цього, обрані за партійними списками люди, повинні відстоювати думку партії, а не думку виборців, або власну думку. Коли ти обраний не за партійними списками, ти можеш висловити те, що вважаєш за потрібне.

Що допомагає вам у виборчій кампанії? Підтримка родин, волонтерство, якась група підтримки є ж у вас?

Група підтримки – це мої друзі, ясне діло, що родина підтримує, волонтерів немає, не задіювала нікого крім друзів і родини.

Які були ще виклики, перешкоди, труднощі з якими ви стикалися, саме підчас цієї кампанії? Можливо під час першої у 2015 році? Об’єктивні, суб’єктивні, особисті.

Дуже прикро, коли в свій адрес чуєш, неправдиві якісь виклики і це дуже задіває. Я схиляюсь до того, що у кожного є своя думка, раз вирішили так, то значить так, але більшість народу – це люди, які розуміють нелегку цю працю і більшість підтримують.

Чи підтримуєте ви тезу, що жінок у політиці має бути більше?

Думаю, що так.

Рішення про об’єднання було підтримане не тільки вами, а й депутатами, мешканцями сіл. Як ви переконували колег, депутатів, сусідів і своїх земляків, що треба піти на об’єднання?

Ну перш за все, почалася реформа і ми рік спостерігали за країною, хто вже пройшов через об’єднання. Чесно кажучи, ми не дуже спішили …, але район почав процес об’єднання. В той час, ми не дуже великої уваги приділяли цій реформі, думали, що нас не дуже це торкнеться. Але коли інші невеличкі громади почали об’єднуватися, і ми побачили що у них все виходить, ми вирішили: може нам спробувати об’єднатися, свою громаду невеличку зробити. Порахували ми свої бюджети і дійсно, велику доля своїх надходжень та податків ми перераховували до району, а після обєднання вони залишаться на місці. Після цього почався процес, ми все порахували і цифри довели, що ми можемо буди спроможною громадою.

Єдина проблема, яка я гадаю є не тільки в нашій, а я й думаю і в інших громадах, які об’єдналися: не було до цього підготовки голів сільських рад.

Я гадаю, що як би сільських голів спочатку підготувати до цього процесу, розповіли для чого це все, які переваги. Розповіли по всі ЗА та ПРОТИ, не тільки що, у вас збільшиться бюджет… ТО процес об’єднання та реформа децентралізації просувалися би більш швидкими темпами.
А сьогодні ми стикаємося з тим, що крім того, що збільшиться наш бюджет, без фахівців гарних нам дальше розвиватися буде важко. А нам з самого початку не казали, що вам потрібні фахівці, які можуть вже завтра прийти і почати працювати. Тоді б і ми не задавали питання, а як оце, а як оте… Ну дуже так швидко пішла наша реформа вперед, нам залишається все це брати в свої руки і своїми силами. Але я думаю, що все у нас вийде.

Ну а народ, вас підтримав?

Спочатку нас поставили у такі рамки, що наша громада не спроможна  через те, що у нас стільки населення. Тому всі ми тільки через це спочатку погодилися приєднатися до району (Горностаївська ОТГ – ред), але коли ми дізналися, що об’єдналася Кочубеївська громада, найперша з 3,500 тис населення, так само, як і у нас, і вони існують та розвиваються. Ми чуємо, що успішно пішли їхні справи, то ми вирішили, що, якщо Кочубеївка змогла, то чому ми не зможемо і почали люди з нашої сільської ради пропонувати об’єднання другим селам, почали просити, говорити: «давайте не будемо кормити район», давайте об’єднаємось.

Чому люди так говорили, чому саме такі аргументи наводили?

Тому що підтримки з району останні роки ми не бачили. Усе йшло своїм чередом, як завтра, так і сьогодні, як сьогодні, так і завтра. Ніякого покращення життя, покращення медицини, нічого не бачили. Кошти до районного бюджету перераховували, а вони в «районі» їх освоювали… і все..

З вашого села, є депутати райради?

Так, від БЮТ.

Один?

Так

Ви же знаєте, що є населенні пункти, взагалі не представлені депутатами?

Так, але я хочу сказати що за півтора роки, якоїсь підтримки, чи навіть відчуття, що у нас є депутат ми не мали.

Скажіть, будь ласка, який у вас зараз бюджет?

На даний час бюджет сільської ради 1,6 млн. грн. Коли я прийшла на голову сільради, то у нас до мільйону доходило. Однак у нас земля під фрегатами, паї людські…. За ці фрегати я була шокована, коли ми за них схватилися, вияснили – 1 гривня за місяць за оренду фрегата, коли дохід з цієї землі – мільйон!!! Тоді ми понаписували на кожного, хто користується нашими фрегатами, фрегати були передані нам. Зробили оцінку цих фрегатів, за цієї оцінки нам платять відсотки, завдяки цьому збільшився бюджет на 200 тисяч.

Ви об’єднуєтесь і у вас є якесь завдання, першочергове, яке ви повинне виконати за рахунок інфраструктурної субвенції? Це буде тільки центральна садиба, чи ви розділите на всіх?

Перш ніж об’єднуватися, я вивчила проблеми кожного села нашої громади невеликі, і глобальні. У кожному селі, ви самі розумієте, є такі будівлі, які не ремонтувалися по декілька років, не будувалися садочки. Червона Поляна наприклад: клуб розвалений, розважатися людям нема де. В Братолюбівці в аварійному стані зараз ФАП, за цей рік перепади погоди, відійшла там стіна будівлі. Тому перш за все буду на цей рік планувати ремонт Братолюбівського ФАПу, це необхідно.

Потім подивимося і на інші проблеми. Усі фінанси на одну Костянтинівку «іти» ясне діло, що не будуть. Потребують на даний час ремонту Червонополянська школа, вікна замінити.

Я думаю, що буде бюджет громад розподілятися порівну. Перш за все, де вже дуже аварійний стан, що не вистачало можливо, у сільських радах коштів. Ми будемо старатися зберегти те, що у нас є. Будувати нове дуже важко.

Яка ситуація по кадрах? Школи, медичні заклади, культура укомплектовані кадрами?

По школах є у нас проблеми, але щоб такі великі. Яких вчителів не вистачає по певних школах – іноземна, хімія, фізика. По всіх селах Горностаївського району нехватка цих вчителів, а щоб так глобально, то ні. По дитячих садочках, я можу вам сказати є вихователі. З одною проблемою ми стикаємося, що необхідно ще у дитячому садочку вчити англійську мову. З англійською мовою, у нас педагогів-вихователів немає.

А медичні працівники?

У Дубівці зараз виходить з відпустки дівчина. Почала працювати медсестра, яка прийшла до нас працювати. У нас у ФАПі працює 4 медпрацівники. Два працівники до обіду, два – після обіду. У Червоній Поляні є відділення лікарні, але немає фельдшера. В Антоновкі є фельдшер.

Є проблема з приводу оптимізації або заморожування якихось навчальних закладів? Бо є ОТГ, які кажуть, що не будуть утримувати школи з 50-ма учнями, а вирішують питання шляхом зменшення ступеня школи тощо..

У нас (Костянтинівка) буде опорна школа. Станом на сьогодні і так по деяких школах зменшили ступені. У Дубівській школі всього 2 учнів в 11 класі, у Червоній Поляні відсутній 11 клас. З 9-го класу стараються діти уходити. Від нас це залежить не буде, від нас залежить щоби все залишалося на своїх місцях, як є, але реформа розпочалася…

Якщо 80 учнів є в школі… Ми знаємо, що було витрачено великі кошти на будівлі шкіл, опалення і все інше, і зараз залишити, щоб через рік його зруйнували, рознесли по дворах думаю, що це недоцільно. Треба виходити з того, щоб підвозити дітей, але перш за все зробити дороги. Якщо у школі залишається 5-7 дітей, то зрозуміло, що зарплатня учителям і техперсоналу, освітлення, опалення та все інше, то ніхто ж не буде закладати тисячі в ці школи, щоб 5 дітей вчити.

Справа в тому, що мені здається що прийшла б молодь у село, аби була робота. Та і зараз залишаються, зараз є робота і для тракториста, і для слюсаря. Надіємось на те, що з підвищенням заробітної плати, молодь піде працювати на села. Пропрацює три роки, і якщо сподобається, то залишиться в селі.

Існує дві мети в реформі децентралізації, перше – це розвиток, інше – відтермінувати дату смерті. Ви вірите у перспективу будь-якого Херсонського села?

Так, я вірю, але якби була стабільність чи підтримка держави. Ви знаєте, що можна вечором лягти з одним законом, а вранці прокинутися з іншим законом. Сьогодні вони нам обіцяють освітню, а післязавтра нам скажуть, он подивіться скільки у вас там грошей, і ми відміняємо субвенції тягніть усе це. Але ніхто не подумав про те, що перед тим як об’єднатися оці сільські ради бідні були до такої степені, що людям не було чим заплатити зарплату. Про які дороги можна було говорити, чи про те, щоб якийсь десь паркан полагодити, чи якісь десь вікна поміняти, коли все стягували і нічого по сільським радам не робилося. Якщо все залишиться у тому вигляді як зараз та буде так, як влада зараз обіцяє, то я думаю, що ми в силах жити та розвиватися.

Ви все таки вважаєте, що потрібна допомога держави, бо деякі говорять нам не потрібна допомога, тільки щоб нам не заважали, а ми тут самі впораємося. Яка саме потрібна допомога, у який формі?

З однієї сторони так, але ви ж розумієте, що сільські ради живуть за рахунок землі. Надіємось, що ми з тої землі будемо в бюджет класти якусь копійку, але щось якесь «сомнєніє подкрадується», що поки той закон до нас дійде то нічого не залишиться. (закон про дозвіл розпоряджатися сільським радам землями за межами населених пунктів – ред). Держава нам усім сильно допоможе, коли прийме цей закон і нарешті не чужі люди, а громада буде розпоряджатися своєю землею.

Після об’єднання ви плануєте всі управління та відділи, які раніше в районі були (освіти тощо) відкрити в себе?

Плануємо все робити у себе. Можливо на початку фахівців «з району» за допомогою договорів залучати.

 

Спілкувався Тарас Бузак