Півтора роки тому, до мого потрапляння у «чорні списки», коли шановні незалежні видання ще розміщували мої аналітичні матеріали, я надав прогноз «кримської політики» новообраного президента (для обох тодішніх варіантів перед другим туром виборів).

Приємно, що мій прогноз поступово стає реальністю, зокрема й про те, що «кримські сценарії нового обличчя на Банковій не стануть катастрофічними для України». Я згадав це через хвилю обурення, викликану президентською заявою про те, що до нього Кримом ніхто не обіймався. Лунає це дійсно вкрай неоднозначно. Але маю констатувати – на жаль, це зовсім не гіпербола.

Як мінімум теза цілком вірна щодо процесів саме в особняку на Банковій, які я тривалий час був змушеним спостерігати. Найбільш колорітним є те, що як мінімум дві присутніх при цьому вислові пана Зеленського найвищі службові особи, які з 2014 року займали далеко не останні щодо Криму посади, збрехати президентові не дали.

Ні, звісно можна казати про те, що зробило ці сім років у кримському вимірі громадянське суспільство (яке ніколи в історії саме землі від ворога не звільняло), або окремі посадовці (та усі їх «кримські» успіхи ґрунтувалися саме на їх власних ініціативах, а не на вказівках керівників).

Але насправді вища влада України мала з 2014 року кримське питання радше декларативним слоганом, аніж порядком денним. Реальна фіскальна, економічна, управлінська, та навіть оборонна і безпекова політика, дириговані Банковою, геть не співпадали із зовнішньополітичними заявами та нормативними деклараціями.

І питання такого «розколу думок» (яке із античних часів має вірну назву «шизофренія») тут полягає насамперед у суворій правді життя. За якою економічна інтегрованість української «еліти» у кримську економіку та нерухомість залишається тотальною.

А саме ці «презренні матерії» були та є основними стимулами реальних дій як тих, хто дає справжні управлінські вказівки, так й більшої частини їх виконавців.

Тому зовсім не дивно чути наразі від профільних чиновників про те, що вони не бачать у законодавстві терміну «колаборант».

Бо ті, хто мають великий бізнес в Криму або мають великий бізнес із тими, хто його має – для такого чиновника не є особами «по іншу сторону барикади». Звісно у 2014-2019 роках урядовці місця для колаборантів у законах України також не знайшли.

Якщо для когось ці питання є «дивним відкриттям», то для усвідомлення ступеня залученості у кримську економіку вітчизняних владних кланів пропоную ознайомитися із матеріалами експертів «АРК» про пригоди кланів Литвинів та Азарових (перші два коментарі). Майно, зв’язки, мережі впливу.

Якщо ці очевидно не найперші та не найпотужніші постаті досі упевнено формують складову «кримського порядку денного» не лише у Симферополі чи на московській Рубльовці, але й на київських Липках, то що вже казати про інших. Про решту кланів «української еліти», експерти «АРК», упевнений, ще напишуть.

Звісно я не заперечую важливості ані Стратегії деокупації, схвалення якої анонсоване у РНБО на лютий, ані «Кримської платформи», заявленої на серпень.

Хоча звісно було б непогано щоб ці дві важливі ініціативи були хоч трохи узгоджені між собою. Та не містили у собі елемент, м’яко кажучі, епатажу наявний у окремих нинішніх законопроектах про перехідну юстицію.

Тому, можливо, сьомий президент України не матиме морального права казати про шостого те, що наразі шостий заявляє у кримському вимірі про п’ятого.

Ну а щодо колаборантів – на жаль чекати ще декілька років вже неможливо. Адже послідовно декларована сім років владою їх фактична безкарність заохочуватиме їх до нових злочинів.

Тому у середу, 3 лютого запрошуємо до Українського кризового медіа-центру о 12-00, на пресконференцію «Сучасні виклики оцінки дій колаборантів та санкційної політики».

На заході обговоримо Методику оцінки доцільності персональних санкцій щодо колаборантів, яку можна застосовувати без участі владних структур, зокрема через обґрунтовані зверення до урядів цивілізованих країн світу щодо усіляких «собачих ртів» що брешуть по обидві сторони Сивашу.

Бо коли мовчать політика та право, усе для таких осіб буде вирішувати звичайна арифметика.

Мене, мене, текел, упарсін.