І знову про “місто-сад” біля окупованого Криму. Вже п’ять років змінюються всілякі високі посадовці, але майже кожен з них, рано чи піздно, починає розповідати про потребу будівництва поруч з півостровом якоїсь маленької утопії чи окремо взятого комунізму.

Де для переселенців усе майже як в казці.

При чому утопію збудувати бажається обов`язково у Генічеському районі Херсонщини. Часто розповідають й про добрих іноземних партнерів, які дозволять збудувати там будинки для цього маленького парадізу. Раніш, роки три поспіль, йшлося про тисячу квартир від добрих турецьких друзів (самим нам мабуть на це кроші виділяти якось некошерно), а зараз чуємо про п`ятсот.

Чомусь при цому забувають, що на фоні тотального занепаду відповідної території ця “космічна станція добра” буде виглядати трохи дивно. Але лише перший час, звісно. Бо дуже скоро щасливі мешканці домів у місцевості, де немає ніякої роботи, немає перспективи, немає державної влади, немає належної оборони та безпеки, а є лише бандити, зокрема й етнічні, проросійські посадовці, економічна безнадія та російські багнети за Сивашом – стануть дещо, мяко кажучі, маргіналізованими.

Простий приклад. Пару днів тому на Чонгарі шановні депутати та посадовці урочисто милувалися цілими двома паспортами, виданими кримчанам у ЦНАПі, що розташований пряма біля адмінмежі. Для того, щоб виконати таку странну примху та відкрити цю установу там, де вона не може та не має працювати, персонал для красивої фотосесії привезли аж з Новотроїцького. Бо там, у маленькому україномовному райцентрі, дійсно є ЦНАП, який доволі буденно, “з маленьким короваєм”, було відкрито у 2018 році, зокрема й для кримчан, і якій спокійно та давно працює. І видав кримчанам за ці півтори роки вже тисячі документів.

Й саме на баланс цього справжнього ЦНАПу наразі повісили фейкову споруду на нулі. Хто не знає Херсонщини – нехай подивиться на відстань між Новотроїцьким та адмінмежою. Та зрозуміє, скільки разів на рік у реальному житті персонал цього ЦНАПу буде кататися на Чонгар. Чому за шість років не відкрили ЦНАП десь ближче – бо у Генічеському районі це все насправді нікому з місцевих посадовців не потрібно з вищенаведених причин.

Про більш реальні речі – прикладом про потребу якісної лікарні з нормальним обладнанням або про нагальність допомоги базовій школі для дистанційного навчання кримських татар, яка діє у Новоолексіївці виключно через силу волі її педагогічного колективу, якось невдобно вже казати. Тому про медицину та Крим написав стислу статтю для польського авторитетного наукового видання. Бо ближче за Варшаву це, здається, нікому не цікаве.