Майбутнє Великого Лугу та Каховського моря: чому відновлення у старому вигляді неможливе

07.06.2026
145

ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ—6 червня 2023 року назавжди увійде в історію України як день однієї з найбільших техногенних та екологічних катастроф XXI століття. Підрив греблі Каховської ГЕС російськими окупантами призвів до затоплення десятків населених пунктів, колосальних економічних збитків та фактичного зникнення величезного штучного водоймища, яке в народі називали Каховське море.

Tа екосистема, яка існувала до будівництва Каховської ГЕС, втрачена назавжди, каже еколог / фото УНІАН

Минуло три роки, і сьогодні на цих територіях розгортаються унікальні природні процеси. Відомий експерт з екологічної безпеки та науковий керівник лабораторії «Довкола» Максим Сорока у своєму інтерв’ю виданню УНІАН розповів, як змінюється екологія колишнього водосховища, чому повернення до минулого неможливе та яка доля чекає на зрошення українського Півдня, інформує НОВАМЕДІА

Нова екосистема замість Каховського моря: чому Великий Луг не буде колишнім

Зникнення штучного моря оголило дно водосховища, запустивши потужні відновлювальні процеси. Багато хто сподівався, що на цих землях у своєму первісному вигляді відродиться легендарний Великий Луг — історичний козацький край із його унікальною флорою та фауною. Проте, як зазначає еколог Максим Сорока, повного повернення до історичного минулого не відбудеться.

«Відновлення Великого Лугу в тому вигляді, яким він був до затоплення у 1950-х роках, не буде. Зараз на місці Каховського водосховища формується абсолютно нова, унікальна екосистема», — наголошує експерт.

Відновлення Великого Лугу в тому вигляді, яким він був до затоплення у 1950-х роках, не буде. Фото: Національний природний парк «Кам’янська Січ»

Сьогодні природа активно заповнює порожнечу. На підконтрольних Україні територіях Запорізької та Дніпропетровської областей фіксують рекордні темпи росту вербово-тополевих лісів. Територія повертається до природного гідрологічного режиму: тут знову відбуваються весняні водопілля, активно розвивається першоліс та з’являються аборигенні види рослин.

Екологія Півдня: позитивні та негативні наслідки катастрофи

Для дикої природи відхід великої води став стимулом для розвитку біорізноманіття. Експедиції Національної академії наук України підтверджують, що колишнє дно стає «зеленими легенями» регіону. Проте для людей та економіки наслідки залишаються критичними.

Головні виклики, які спровокував підрив Каховської ГЕС:

  • Криза водозабезпечення: Десятки міст та селищ втратили пряме джерело питної та технічної води.
  • Удар по аграрному сектору: Безперебійне зрошення полів, на якому трималося сільське господарство Херсонської, Запорізької та Дніпропетровської областей, опинилося під загрозою.
  • Забруднення та мінування: Величезна частина територій (особливо лівобережжя від Малокатеринівки до Енергодара) залишається недоступною для детальних екологічних досліджень через окупацію та мінну небезпеку.

Доля агросектору: як відновити зрошення без водосховища?

Десятиліттями Каховське море слугувало головним резервуаром для зрошувальних систем Півдня України. Руйнування ГЕС поставило під питання майбутнє українського фермерства в цьому регіоні.

Територія колишнього Каховського водосховища поступово повертається до свого природного екологічного режиму / фото – Максим Сорока

Сучасна екологічна наука та інженерія схиляються до думки, що відбудовувати радянську гігантську дамбу у колишньому вигляді недоцільно. Натомість Україні доведеться шукати нові, більш екологічні рішення для забезпечення аграріїв водою. Мова йде про:

  • впровадження сучасних технологій крапельного поливу;
  • модернізацію локальних насосних станцій;
  • будівництво закритих водогонів, які мінімізують випаровування води.

Історія та майбутнє: уроки Каховської катастрофи

Історія створення Каховського водосховища у середині XX століття була прикладом радянського підкорення природи, яке знищило унікальний природний комплекс Великого Лугу. Фінал цієї інженерної епохи виявився трагічним через російський екоцид.

Зараз Україна стоїть на роздоріжжі. З одного боку, ми бачимо, як дика природа заліковує рани, створюючи нові ліси на місці техногенного моря. З іншого — держава має вирішити складні інфраструктурні завдання: забезпечити людей водою та повернути зрошення на деокуповані поля.

Зрозуміло одне: майбутнє цього регіону будуватиметься на балансі між потребами людини та законами екології, де відновлена природа вже диктує свої нові правила.