2 жовтня 1709 року у вигнанні, в селі Варниці поблизу Бендер, помер один із найвидатніших і найсуперечливіших гетьманів України — Іван Мазепа. Його смерть стала трагічним фіналом сміливої, але невдалої спроби вирвати Україну з-під впливу Москви та перетворити її на самостійну європейську державу.

Про це  йдеться у статті на проєкті «Цей день в історії», інформує НОВАМЕДІА.

Шлях до гетьманства: від королівського двору до козацької булави

Іван Мазепа народився близько 1644 року в шляхетній родині на Білоцерківщині. Він здобув блискучу європейську освіту, навчаючись у Києво-Могилянському колегіумі, Варшавській єзуїтській школі та згодом у країнах Західної Європи. Мазепа вільно володів кількома мовами, що відкривало йому двері до найвищих політичних кіл.

Його кар’єра була стрімкою: служба при дворі польського короля Яна Казимира, пізніше — на посаді генерального писаря у гетьмана Правобережжя Петра Дорошенка. Згодом, перейшовши на бік Лівобережного гетьмана Івана Самойловича, він швидко здобув довіру та посаду генерального осавула. У 1687 році, після усунення Самойловича, козацька старшина за підтримки Москви обрала Мазепу новим гетьманом.

Політика Мазепи: розбудова держави під наглядом Москви

Протягом майже двадцяти років Мазепа проводив обережну політику, намагаючись зміцнити Гетьманщину зсередини, не вступаючи у відкритий конфлікт із Московським царством.

• Внутрішня політика: Він підтримував козацьку старшину, провів судову та податкову реформи, обмежив панщину двома днями на тиждень. Мазепа увійшов в історію як видатний меценат: його коштом було збудовано та відреставровано десятки церков по всій Україні, а Києво-Могилянська академія переживала свій «золотий вік».
• Зовнішня політика: Гетьман прагнув розширити автономію України, використовуючи свій вплив на молодого царя Петра I. У 1704 році, виконуючи наказ царя, Мазепа зайняв Правобережжя і фактично об’єднав українські землі під своєю булавою.

Водночас його курс не мав абсолютної підтримки. Запорізька Січ залишалася осередком опозиції, а спроби повстань жорстко придушувалися.

Історичний вибір: розрив з Москвою та союз зі Швецією

Поворотним моментом стала Північна війна (1700–1721) між Швецією та Московією. Петро I вимагав від України все більше ресурсів та військ, виснажуючи її та ігноруючи інтереси козацтва. Українські полки змушені були воювати далеко за межами своєї землі, яка залишалася беззахисною.

Розуміючи, що політика царя веде до повної ліквідації української автономії, Мазепа зважився на ризикований крок. Восени 1708 року, коли шведський король Карл XII увійшов в Україну, гетьман відкрито перейшов на його бік. Було укладено угоду, яка передбачала створення незалежної Української держави в союзі зі Швецією.

Крах надій і трагічний фінал

Рішення Мазепи стало несподіванкою для багатьох. Петро I розгорнув масштабну каральну операцію та інформаційну війну.

• Анафема: Російська православна церква оголосила Мазепі анафему, називаючи його зрадником.
• Батуринська трагедія: Царські війська вщент зруйнували гетьманську столицю Батурин, вирізавши тисячі мирних жителів.
• Знищення Січі: У травні 1709 року була зруйнована Чортомлицька Січ — останній осередок української вольниці.

Вирішальною стала Полтавська битва в липні 1709 року, де шведсько-українське військо зазнало нищівної поразки. Цей програш поставив хрест на планах Мазепи. Разом із Карлом XII він був змушений тікати до Молдавії. Не в змозі пережити крах своєї мрії, 70-річний гетьман помер у вигнанні.

Його поховали в місті Галац (сучасна Румунія). У 1999 році відбулася символічна акція — урну із землею з місця поховання гетьмана було передано до заповідника «Гетьманська столиця» в Батурині, повернувши пам’ять про нього на рідну землю.