В історії великих географічних відкриттів є імена, несправедливо затінені іншими. Одне з них — ім’я Юрія Лисянського, нащадка давнього козацького роду з Ніжина, чий внесок у дослідження Світового океану був просто феноменальним.

Юрій Лисянський (1773-1837)

Юрій Лисянський — видатний український мореплавець із Ніжина, капітан шлюпу «Нева» та один з лідерів першої навколосвітньої експедиції Російської імперії. Саме він першим успішно завершив цю подорож, випередивши корабель Адама Крузенштерна на 13 днів. Він був різнобічним генієм: дослідником, географом, етнографом, картографом і першим вітчизняним письменником-мариністом. Його ім’я увічнено в назвах острова на Гаваях, півострова на Алясці та інших об’єктів. Попри світове визнання (зокрема, знайомство з Джорджом Вашингтоном), його постать довгий час була незаслужено забутою і лише зараз повертає собі належну славу.

Під час навколосвітньої експедиції Юрій Лисянський, капітан шлюпу «Нева», провів на Алясці півтора року, де обставини змусили його проявити себе не лише як мореплавця, але і як військового командира, дипломата, вченого та гуманіста, що гостро критикував колоніальну політику Російсько-американської компанії.

Командир і Дипломат

Прибувши до берегів острова Кадьяк після виснажливого 23-денного плавання, Лисянський і його команда були негайно втягнуті у російсько-індіанську війну. Хоча участь у бойових діях не входила в плани експедиції, він як капітан був змушений підкоритися наказу. Разом із силами правителя «Російської Америки» Олександра Баранова, Лисянський очолив атаку на фортецю індіанців-тлінкітів на острові Сітка. Після чотириденної облоги (1-4 жовтня 1804 р.) форт було взято, однак ціною значних втрат, зокрема загибелі трьох членів екіпажу «Неви».

Проте Лисянський проявив себе не лише як військовий тактик. Ключову роль у завершенні конфлікту відіграли його особисті переговори з тоонами (вождями), в результаті яких було досягнуто домовленості, й індіанці відступили. Згодом під його керівництвом команда «Неви» брала участь у будівництві нового форту, названого Ново-Архангельськом (нині місто Сітка, США).

Вчений-дослідник та Критик Колоніалізму

Перебування на Алясці Лисянський використав для масштабної наукової роботи. Він склав детальні описи островів Кадьяк та Сітка, накреслив надзвичайно точні мапи тихоокеанського узбережжя, а також провів глибоке етнографічне дослідження корінного населення.

Саме це занурення у життя місцевих народів — ескімосів, алеутів, чугачів — розкрило Лисянському трагічну реальність їхнього існування. Він з гіркотою та обуренням описував жорстоку й недалекоглядну політику російської колоніальної адміністрації. У своїх записах він навів показовий діалог з місцевими вождями, які на його заклики до праці відповіли, що головною перешкодою для їхнього розвитку є непомірно високі ціни на залізні інструменти та інші товари, встановлені компанією. Лисянський зізнався: «…почервонів, коли почув це», усвідомивши, що колонізатори самі унеможливлюють будь-який прогрес для корінних мешканців.

Гуманіст та Практик

Юрій Лисянський не обмежився лише спостереженнями. Він став свідком масового голоду та вимирання людей, причину якого вбачав у хижацькій практиці колоністів. На весь короткий літній сезон вони забирали працездатних чоловіків на полювання, тримаючи в заручниках їхні родини. У селищах залишалися лише жінки, діти та старі, нездатні заготовити достатньо їжі на сувору зиму.

Намагаючись хоч якось полегшити їхню долю, Лисянський віддав наказ роздавати голодуючим сушену рибу із запасів «Неви», особисто розвозячи її на байдарках по селищах. Він був переконаний, що без зміни цієї нелюдської політики корінні народи Аляски приречені на неминуче вимирання.

Таким чином, постать Юрія Лисянського на Алясці виходить далеко за рамки звичайного мореплавця. Він проявив себе як відповідальний командир, ефективний дипломат, скрупульозний учений і, що найголовніше, як людина з гострим почуттям справедливості, яка не побоялася задокументувати та засудити злочини колоніальної системи, частиною якої мимоволі стала його експедиція.

Пам’ятник Юрію Лисянському в Ніжині. Скульпт. К.Годулян, 1974