Мародерство окупованих територій

28.06.2022
785

Нещодавно ми розповідали про фейкове «шефство» злочинної «адміністрації» окупантів у Севастополі над Старобільськом Луганської області, контроль над яким у березні 2022 року проголосили російські терористи.

Тепер окупанти заявляють про розміщення саме у Старобільську переміщених із зруйнованого російськими агресорами Сєвєродонецьку громадян, із очевидним облаштуванням «фільтраційних пунктів» та наступним злочинним використанням цих осіб на примусових роботах та з їх депортацією в росію, повідомляє сайт АРК

У середині червня фейковий «губернатор» Севастополя Михайло Развожаєв здійснив протиправний «робочий візит» до Старобільську, він підписав із місцевими маріонетками окупантів злочинні «угоди про співпрацю», відправив туди на пару днів злочинну «делегацію» у складі кількох злочинних окупаційних «голів департаментів» з Севастополя.

Це були Євген Горлов, від «міського господарства», Павел Ієно від «транспорту» та Іларіон Гапіцонов від «капітального будівництва».

Подібні протиправні «десанти» Развожаєв пообіцяв і в подальшому. При цьому певне зацікавлення викликає знадана персона фейкового «директора департаменту капітального будівництва» Севастополя Іларіона Гапіцонова.

Ситуацію дослідив експерт Віталій Солончак.

Іларіон Юрійович Гапіцонов народився у Керчі у 1981 році та отримав кілька вищих освіт. З 2006 року Гапціонов був комерційним директором ТОВ «Керчбуд», з 2011 року – засновником і директором ТОВ «Юридична компанія «Аудит». З початку окупації Криму, обидві компанії були «перереєстровані» за «законодавством» держави-агресора.

З 2014 до 2019 року Гапіцонов фігурував у «реєстрах» окупантів як «засновник та генеральний директор» фірми «Новострой», яка наразі заявлена «у стані банкрутства». З 2018 року Гапіцонов на не тривалий період «зареєструвався» у «реєстрах» агресора як «індивідуальний підприємець» за напрямом «будівництво комунальних об’єктів для забезпечення електроенергією та телекомунікаціями».

Серед іншого фірма Гапціонова «Керчбуд» пов’язана з Чорноморським флотом агресора, адже вона була залучена у будівництво їм об’єктів у Камишовій бухті Севастополю. Примітно, що на цьому «контракті» Гапціонов «відтиснув» його феодосійського «колегу» Романа Лукічова із компанії «Аудит», якій у наступному вступив з ним у «комерційний конфлікт» щодо довгобудів у Керчі, на яких Лукічов хотів «освоїти» кошти «федеральної цільової програми».

У вересня 2019 року Іларіон Гапіцонов був оголошений окупантами фейковим «директором департаменту капітального будівництва» Севастополя, чому сприяв «новопризначений» фейковий «тимчасовий виконувач обов’язків губернатора» Михайло Развожаєв.

Іларіон Гапіцонов «відзначився» на «реставрації» Севастопольського художнього музею імені Крошицького, де, використавши ситуацію загрози «знищення» реставрованого об’єкта, він «змінив підрядника» та надав можливість «освоювати» відповідні кошти фірмі «Асгард», де «генеральним директором» заявлений Ігор Анацький, колишній голова севастопольського підрозділу сумно відомої будівельної компанії «Консоль», яка контролюється ключовим кримським колаборантом Володимиром Константіновим.

Також під час Гапіцонова сталася болісна для російської пропаганди подія – знесення історичного будинку 1955 року спорудження на вулиці Горпищенка № 2, в якому розташовувалася школа-інтернат і який окупантами передбачалося «реконструювати» під фейковий «кадетський корпус Слідчого комітету». При цьому доведення будівлі до аварійного стану сталося саме через недбалість окупаційної адміністрації з 2015 року.

Подібна ситуація сталася із знесенням спортивно-оздоровчого комплексу імені 200-річчя Севастополя в січні 2020 року, замість якого окупанти обіцяли збудувати новий. Будівництво у 2021 році було заморожене через нестачу коштів, а «якість» «зданного в експлуатацію» недобуду стала предметом бурхливого обговорення в соціальних мережах.

У 2021 році Іларіон Гапіцонов ініціював створення «губернатором» Развожаєвим фейкової «установи» «Севастопольський будівельний контроль», яка стала формою додаткового «корупційного навантаження» на злочинних забудовників, що «освоюють кошти» «федеральної цільової програми».

Втім ця ідея «тиснути» на «авторитетних будівельників», які мають «бізнес-контакти» у Кремлі, а не у фейковому «уряді» Севастополя не дуже добре завершилася для самого Гапіцонова, якого Развожаєв виставив у ролі «цапа-відбувайла». Зокрема у жовтні 2021 року каральні структури окупантів розпочали у «господарстві» Гапіцонова «перевірки» та «обшуки», а самого Гапіцонова почали «шельмувати» «громадські діячі», підзвітні окремим російським спецслужбам.

Це було нескладно робити, адже Гапіцонов встиг відмітитися карикатурними заявами про «міст» до Північної сторони Севастополю та нічого не модже зробити із традиційною бідою окупованого міста, що виникла за вісім років – його каналізацією, зокрема у Байдарській долині. Тому не дивно, що з початку масштабної російської агресії Гапіцонов вирішив «прикритися шовінізмом» та почав активно зображати із себе «героя русского міра», надаючи підконтрольним оккупантам «медіа» інтерв’ю, сповнені ненавистю проти України.

Наразі Гапціонов продовжує «примножувати статки» власної родини, яка «обростає» у Севастополі все новою нерухомістю, через нього проводять нові «дозволи» на злочинну забудову міста багатоповерхівками для російських колонізаторів компаніями тиму «Альфа Груп Інвест» з її прожектом на Фіолентівському шосе та продовжують освоювати «московські кошти» на нескінченній «реконструкції» стадіону «Гірняк».

Втім, активна участь Гапціонова у мародерстві та «переоформленні» об’єктів у окупованому Старобільську може мати для нього зокрема «цікаві» наслідки. Як вже писала наша Асоціація, боротьба кланів російських спецслужб та підконтрольних їм угрупувань колаборантів отримала наразі безпрецедентний рівень, зокрема й у «війні компроматів» проти «конкурентів».

Прикладом, після візиту вказаного севастопольського «транспортника» Павла Ієно до окупованого Старобільську, близькі до клану «глави Криму» Сергія Аксьонова «незалежні блогери» почали поширювати відомості про аферу, повязану із «керченськими фірмами» «Корвет» та «Смартвей» щодо крадіжки у 2019 році плавучого причалу з майна протиправно захопленого окупантами в 2014 році керченського морського порту, та про відповідну «кримінальну справу» російських карателів.

Справа у тому, що засновником «Корвет» був Олександр Ієно, батько згаданого Павла Ієно, та як окремо підкреслюють «блогери» Аксенова, аферу із плавпричалом здійснив самє Ієно-молодший. Отже можна спостерігати посилення «підкилимної боротьби» між згаданими кланами окупантів та колаборантів за можливість участі у пограбуванні новоокупованих територій України та нарошення обсягу їх взаємних «викриттів та звинувачень».