ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ—На початку 1918 року Одеса стала епіцентром геополітичного зіткнення. Поки молода Українська Народна Республіка намагалася утвердити свою суб’єктність, Петроград розгорнув масштабну експансію на Південь.

Про це повідомляє  УІНП.Одеса, інформує НОВАМЕДІА.

 Використовуючи гібридні методи — від маніпуляцій у радах до відкритого терору на флоті — більшовики створили маріонеткове утворення, відоме як Одеська радянська республіка.

 РУМЧЕРОД: Політичний фасад експансії

Головним інструментом більшовизації регіону став РУМЧЕРОД — орган із громіздкою назвою (Центральний Виконавчий Комітет Рад Румунського фронту, Чорноморського флоту і Одеської області).

Спочатку це була багатопартійна структура (меншовики, есери, більшовики), але на зламі 1917–1918 років радикальне крило витіснило опонентів. РУМЧЕРОД перетворився на «кулак» радянської влади, що мав легітимізувати присутність російських військ на українських теренах під гаслом «влади рад».

Хроніка одеського зламу

Події розвивалися стрімко, перетворивши портове місто на зону бойових дій:

• Січень 1918 р.: Активне формування бойових структур та радикалізація фронтових рад.
• 27–30 січня 1918 р.: Збройне повстання в Одесі. Більшовики за підтримки флоту витісняють сили, лояльні до Центральної Ради.
• 30 січня 1918 р.: Проголошення Одеської радянської республіки (ОСР).
• 13 березня 1918 р.: Кінець більшовицького експерименту. Під тиском австро-німецьких військ та армії УНР радянська адміністрація тікає з міста.

 «Плавучі трибунали»: Терор на бортах «Алмаза» та «Синопа»

Вирішальним фактором перемоги більшовиків у місті став Чорноморський флот. Крейсери та броненосці стали не лише вогневою підтримкою, а й інструментами психологічного тиску.

Найстрашнішою сторінкою міської пам’яті став крейсер «Алмаз». Він перетворився на символ позасудових розправ. У каютах та на палубах проводилися допити й «швидкі суди», які часто закінчувалися стратами. Ці «плавучі трибунали» фактично запровадили моду на насильство, яка згодом стане державною політикою червоного терору.

Обличчя окупації: Муравйов та місцеві «комісари»

Військову операцію очолював Михайло Муравйов — фігура, відома своєю жорстокістю (саме він керував штурмом Києва). Його підхід базувався на поєднанні армійської сили та хаосу.

На політичному рівні владу в місті утримували місцеві лідери, зокрема Володимир Юдовський. Їхнє завдання було простим: забезпечити тил для експедиційних сил та максимально викачати ресурси з Одеси на користь голодуючого «центру» в Росії.

 Репресії: Між фактами та міфами

Встановлення радянської влади супроводжувалося хвилею арештів. Під удар потрапили:

• Офіцери колишньої імператорської армії.
• Державні службовці УНР.
• Власники підприємств та «буржуазія».

Важлива ремарка: Історики застерігають від однозначних цифр. Антибільшовицька пропаганда часто перебільшувала кількість жертв до десятків тисяч, тоді як радянські джерела замовчували факти розправ. Сьогоднішнє завдання дослідників — робота з архівами (ЦДАВОУ та Одеський облдержархів) для відновлення справжньої картини жертв.

 Чому цей досвід важливий сьогодні?

Одеська республіка 1918 року — це класичний приклад створення проксі-держав, які більшовики використовували для розчленування України. Контроль над Одесою відкривав шлях до зерна, портів та Бессарабії.

Сьогодні дослідження протоколів трибуналів та метричних книг того часу — це не просто академічний інтерес, а засіб протидії політичним міфам, що й досі намагаються представити більшовицький переворот як «волю місцевого населення».