Ядерна програма КНДР: від радянського реактора до водневої бомби

09.10.2025
128

9 жовтня 2006 року світ дізнався про появу нового члена «ядерного клубу». О 10:36 за місцевим часом міжнародні сейсмологи зафіксували підземний поштовх на північному сході КНДР, а державне агентство країни невдовзі повідомило про успішне ядерне випробування. Цей шлях до створення власної бомби був довгим і звивистим, сповненим міжнародних угод та їх зривів.

Про це пише історик Володимир Лук’янюк в статті на проєкті «Цей день в історії», інформує НОВАМЕДІА.

Екс-президент США Білл Клінтон (зліва) і Великий Керівник КНДР Кім Чен Ір, Пхеньян, 11 серпня 2009 року © Reuters

Початок програми: Співпраця з СРСР та Китаєм

Історія ядерної програми Північної Кореї розпочалася у 1960-х роках після укладення угод з СРСР та Китаєм. У 1962 році в місті Йонбен почалося будівництво дослідницького центру, де за три роки запрацював радянський ядерний реактор. До 1974 року його потужність було збільшено, що дозволило КНДР вже наступного року отримати перший плутоній. Паралельно, за допомогою Китаю, країна почала розробку власної ядерної зброї та будівництво нових реакторів подвійного призначення, здатних виробляти як електроенергію, так і збройовий плутоній.

Гра з міжнародною спільнотою: Від ДНЯЗ до демаршу

У 1985 році, під тиском Радянського Союзу, КНДР підписала Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Однак, коли інспектори МАГАТЕ запідозрили наявність незадекларованого плутонію і зажадали провести комплексну перевірку, Пхеньян відповів різко: 12 березня 1994 року країна відкликала свій підпис під ДНЯЗ, а згодом призупинила членство в МАГАТЕ.

Конфлікт вдалося тимчасово заморозити завдяки особистій зустрічі експрезидента США Джиммі Картера та лідера КНДР Кім Ір Сена. Було досягнуто домовленості про замороження ядерної програми в обмін на постачання палива та будівництво нових, безпечних реакторів.

Зрив угод та офіційне проголошення

Угода, підписана Біллом Клінтоном, не знайшла підтримки в Конгресі США, а обіцяні реактори почали будувати із запізненням. З приходом до влади Джорджа Буша-молодшого, який назвав КНДР частиною «осі зла», програма допомоги була згорнута. У відповідь 10 січня 2003 року КНДР офіційно вийшла з ДНЯЗ.

Після провалу подальших переговорів, 10 лютого 2005 року МЗС КНДР вперше офіційно заявило про створення власних «сил ядерного стримування».

Перше випробування та нарощування потужності

3 жовтня 2006 року Пхеньян відкрито попередив світ про намір провести ядерне випробування. Попри заклики РБ ООН, 9 жовтня 2006 року на полігоні Пунгері було здійснено перший підземний ядерний вибух. Його потужність оцінили до 2 кілотонн, що викликало сумніви у деяких експертів.

Однак наступні випробування продемонстрували стрімкий прогрес:

  • 25 травня 2009 р.: потужність 2-12 кілотонн.
  • 12 лютого 2013 р.: аналогічна потужність.
  • 6 січня 2016 р.: заявлено про випробування водневої бомби.
  • 9 вересня 2016 р.: потужність 10-30 кілотонн.
  • 3 вересня 2017 р.: шосте випробування, оголошене як термоядерний заряд для міжконтинентальної ракети, з потужністю до 120 кілотонн.

Ці вибухи, особливо останні, розвіяли сумніви щодо наявності у КНДР справжньої ядерної зброї. За оцінками на 2018 рік, Північна Корея володіла плутонієм, достатнім для виготовлення від 6 до 20 ядерних боєголовок.