Йосип (Юзеф) Пачоський, видатний ботанік, флорист та еколог, один із засновників природоохоронної справи в Україні, народився 8 грудня 1864 року у селі Білгородка на Волині (нині Хмельниччина) у родині дрібного польського шляхтича.

Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті, інформує НОВАМЕДІА.          

Освіта та початок шляху

Будучи найстаршим у багатодітній родині, Йосип Пачоський здобував освіту спершу в Рівненському реальному училищі, а потім в Уманському училищі землеробства та садівництва. Саме в Умані він відкрив для себе пристрасть до ботаніки, розпочавши збирати гербарії та брати участь у наукових експедиціях.

Після закінчення училища переїхав до Києва, де став помічником головного садівника Ботанічного саду Київського університету. Під керівництвом професора Івана Шмальгаузена Пачоський поглиблював свої знання. У 23 роки він став членом Київського товариства природодослідників і здійснив низку експедицій південними регіонами Російської імперії, від Бессарабії до Прикаспійщини.

Певний час науковець працював у Ботсаді Санкт-Петербурга та викладав у Львівській вищій рільничій школі в Дублянах (Австро-Угорщина).

Херсонський період та фітосоціологія

У 1897 році Пачоський перебрався на Херсонщину, де вже за рік заснував та очолив місцевий природо-історичний музей. У 1915–1916 роках керував Аджамською дослідною станцією, що займалася боротьбою з бур’янами.

Період роботи на Херсонщині став найпліднішим. Тут він створив свої ключові наукові праці:

• «Херсонська флора»
• «Опис рослинності Херсонської губернії»
• «Причерноморские степи (ботанико-географический очерк)»

Саме Пачоський започаткував нову науку — фітосоціологію (наука про рослинні угруповання). З 1902 року він систематично досліджував цілинні степи Херсонщини, здійснивши десятки експедицій до заповідника «Асканія-Нова», де також проводив орнітологічні дослідження.

Робота в Асканії-Новій та еміграція

У 1917 році вчений був призначений комісаром Тимчасового уряду для охорони парку «Асканія-Нова». З 1922 року він обіймав посаду завідувача відділу ботаніки у заповіднику та викладав у місцевому технікумі сільського господарства.

Через неможливість нормальної наукової роботи в умовах радянської влади, у 1923 році Йосип Пачоський разом із синами емігрував до Польщі. Там він очолював Біловезький заповідник, а згодом став професором Познанського університету. Вийшовши на пенсію, створив великий плодовий сад для дослідження морозостійкості фруктових сортів дерев.

 Останні роки життя

Після окупації Польщі нацистами Пачоський був змушений працювати у власному саду, який реквізувала окупаційна влада.

Йосип Пачоський помер у 1942 році від розриву серця. 77-річний професор не зміг пережити звістки про жорстоке побиття його онука в гестапо.