У серці нескореного Херсона, де вулиці вкриті «шрамами» війни, народився унікальний символ життя. Херсонець Павло Шульженко перетворив оборонні габіони — металеві сітки з камінням та піском, що слугують укриттям від уламків снарядів, — на родючі грядки.

Про це повідомляє Суспільне.Херсон, інформує НОВАМЕДІА

Ця ідея виникла спонтанно. Павло, який до війни ніколи не займався городництвом, вирішив, що пустувати такому «ресурсу» не можна.

Павло Шульженко показує петрушку з городу на габіоні. Херсон, липень 2025 року. Фото: Олександр Корняков/Суспільне Херсон

«Тут немає жодного ноу-хау. Просто зайшов у магазин, купив насіння, виростив розсаду вдома у кавових стаканчиках, а потім переніс її сюди», — ділиться чоловік.

На імпровізованих городах тепер ростуть помідори, солодкий перець, петрушка, кабачки і навіть гарбузи. Щоб захистити рослини від палючого сонця, яке нагрівало темну поверхню укриттів, Павло з друзями встановив тички та захисний екран. Результат не змусив себе чекати.

Помідори, які ростуть на городі на габіонах. Херсон, липень 2025 року. Фото: Фото: Олександр Корняков/Суспільне Херсон

Щодня чоловік збирає невеликий, але такий цінний урожай. Свіжа херсонська петрушка йде просто на обід, а маленькі помідори радують своїм смаком. Незвичайний город став місцевою пам’яткою: перехожі зупиняються, фотографують та розпитують. Ініціативою зацікавилися навіть журналісти з Нової Зеландії.

Але цей город — не просто про свіжі овочі. Це терапія для душі в місті, що живе під постійними обстрілами.

«Ми в Херсоні живемо. Це небезпечна зона, але душу радує, коли поруч така краса, — каже Павло. — Ми вже не звертаємо уваги на “бух-бух”, звикли. Поливаємо, збираємо врожай. Легше жити, коли навколо щось живе і квітне».

Павло Шульженко показує петрушку з городу на габіоні. Херсон, липень 2025 року. Фото: Олександр Корняков/Суспільне Херсон

Плани на майбутнє теж є — наступного року Павло мріє висадити на габіонах славнозвісні херсонські кавуни. Цей маленький город посеред міста став потужним доказом того, що жага до життя завжди знайде шлях, проростаючи навіть крізь каміння війни.