Texty.org.ua презентували онлайн-мапу місць нелегального видобутку бурштину на Поліссі. Карта охоплює 3 області – Житомирську, Волинську та Рівненську. Місця видобутку визначили на основі супутникових зображень карт Google і Bing Maps – у яких достатня розподільча здатність для моніторингу. «На цій карті ми вперше показали загальний масштаб проблеми.

Програмуванням і машинним навчанням ми навчили модель самостійно розпізнавати позитивні зразки– де є видобуток, і негативні, де видобутку немає. Модель проаналізувала приблизно 500 тисяч зображень і виявила близько тисячі місць, де незаконно видобувається бурштин», – розповів Анатолій Бондаренко, автор інструменту і співзасновник сайту «Тексти», на презентації в Українському кризовому медіа-центрі.  Проект назвали «Земляна проказа».

Карта відображає стан справ станом на 2015-2016 рік: близько 50% зображень були зібрані у 2015 році, частина – у 2016, ще невелика кількість – у 2014 році. Місця видобутку позначені жовтим кольором. Збільшуючи масштаб карти, можна проглянути зблизька супутникові фотографії цієї території.

Оцінка площі нелегального видобутку за підсумком аналізу співпадає із даними лісгоспів – це мінімум 5 тисяч гектарів землі. Частина з них знаходяться у природно-заповідному фонді. Після видобутку бурштину у санкціонований, кар’єрний спосіб, до можливості повторного насадження лісу має пройти приблизно 4-5 роки, розповів Петро Тєстов, експерт з охорони довкілля, автор рекомендацій для державних органів щодо вирішення проблеми нелегального видобутку бурштину. «При легальному видобутку, у кар’єрний спосіб, шкода для довкілля є, але може бути мінімізована. У випадку нелегального видобутку важко спрогнозувати, за скільки територія відновиться, дуже важко – це може бути і 5, і 10 років», – зазначив експерт.

Петро Тєстов додав, що крім шкоди для довкілля, ситуація має серйозні соціальні наслідки – підрив авторитету влади на місцях, криміналізація населення, нормалізація нелегальної діяльності, несплата податків. «Якби це була легально – у нас би розвивалася ця індустрія і обробна індустрія, сплачувалися б податки. Зараз український бурштин їде у Польщу, де діє легальний видобуток. Українцям залишається низькооплачувана, брудна, нелегальна робота. І це провина українців, тому що і держава нічого не робить, і місцеві мешканці бояться, що легалізація позбавить їх будь-якого заробітку», – наголосив Роман Кульчинський, головний редактор Texty.org.ua.

Перша з рекомендацій для уряду – спростити процедуру отримання дозволу на видобуток: зараз вона є надмірно складною і непрозорою. Легально видобутком займаються лише 8 підприємств. Це сфера відповідальності Кабінету міністрів, Мінекології та Державної служби геології і надр України. Останні не погоджуються з позицією лібералізувати отримання ліцензії. За словами Івана Мартиненка, заступника начальника Управління геології нафти, газу, рудних і нерудних корисних копалин Держгеонадра, краще, якщо видобутком буде займатися якнайменша кількість гравців і це будуть великі підприємства.

Друга рекомендація – гарантувати невідворотність покарання за незаконний видобуток. «За серпень було 7 нових вироків. Усі вони – або умовний термін позбавлення волі на 1 рік, або штраф 6 тисяч гривень. Тобто, навіть якщо вину доведено – це мінімальні покарання. Необхідно залучати Нацполіцію, органи прокуратури, вносити зміни до кримінального і кримінально-процесуального кодексу», – наголосив Петро Тєстов. Третя рекомендація – налагодити жорсткіший контроль з боку Державної фіскальної служби і Державної прикордонної служби, щоб протидіяти збуту нелегально видобутого каменю.

«Щоб вирішити цю проблему, головне – щоб було бажання її вирішувати. З 2015 року я не бачу ніякої комплексної роботи […] Необхідно створити дієву робочу групу і по всіх пунктах внести зміни до нормативно-правових актів. Протягом півроку це реально зробити. Закликаємо державні органи відреагувати і зайнятися комплексним вирішенням цього питання», – наголосив Петро Тєстов.

Команда Texty.org.ua зазначила, що на дискусію запрошували представників усіх державних органів, дотичних до вирішення цієї проблеми, проте погодилися прийти лише Держгеонадра.