Дві одночасні події як не можна краще фіксують вибір України.

1. Європарламент рекомендував Єврокомісії та Єврораді надати Україні статус кандидата в члени ЄС.

2. Путін відкинув маскування і прямо визнав історичний зуд розширення імерії причиною нападу на Україну.

Посилання кривавого кремлівського старця на Петра І – дуже промовисте.

«Русская история до Петра Великого – одна панихида, а после Петра Великого – одно уголовное дело!” – писав Тютчев.

Тому тут-і-тепер ми знову, як і в часи Мазепи, обираємо Державу або втоплений в крові Батурин. Європу або ординський беспрєдєл.
Цього разу ми не одні. І не тільки тому, що Захід має віддати борги за одностороннє ядерне роззброєння України та спокутувати свої помилки умиротворення Путіна.

Все набагато глобальніше. Російсько – українська війна – лише перша дія світового протистояння диктатур і демократій, орди і свободи.

Попереду – десятиріччя важкої боротьби з Росією, Іраном, Півн. Кореєю та їнім пекінським Господарем.

Україна споконвіку була проти Орди. І кожне звільнене від рашистів село тут, на Херсонщині – наш вклад в майбутню Перемогу вільного світу.

Бо всі ми знаємо: «Свобода — це не те, що вам дали. Це – те, що у вас не можна забрати»

На фото: бійці 72 бригади на Донбасі дякують за пікапи, старлінки, тепловізори та яскраво поздоровляють мого сина Сашка з днем народження.

Перемоги нам усім!

Стрілок батальйону ТРО