Під час обговорення питання щодо проведення парламентських слухань про становище молоді в Україні на тему: “Участь молоді в процесах реформування держави” у Верховній Раді України, я зосередив увагу колег на те, що за даними аналітичного центру Разумкова в структурі національного багатства розвинених країн людський капітал складає 85%. Що ми маємо в Україні? На 1992-й рік по тих же оцінках в Україні в структурі національного багатства людський капітал складав тільки 57%. Що ми маємо сьогодні? 47%. Це означає, що за 27 років ми, вільно або невільно, все зробили для того, щоб людський капітал в структурі національного багатства України мав менше 50%.

Якщо така тенденція продовжуватиметься й надалі, то ми не тільки не зможемо претендувати на ТОП-країн, а – навпаки.

Вартість людського капіталу визначається трьома ключовими елементами: по-перше, освітою, якісною освітою; по-друге, медициною, охороною здоров`я; по-третє, інфраструктурою добробуту, включаючи робочі місця. І ми повинні синхронізувати ці три ключові ресурси.

Однак, на сьогодні, на жаль, ми навіть не маємо віце-прем`єр-міністра, який би відповідав системно за розвиток людського капіталу в цілому, а не окремо за гуманітарні питання або економічні, або соціальні, або освітні. Саме тому ми і не маємо бачення стратегічного, що ж треба робити для того, щоб розвивати людський капітал. А людський капітал – це, в першу чергу, молодь. Так, навіть якщо молодь отримує тут гарну освіту, то вона виїзжає через відсутність перспектив.

Підводячи підсумок, я наголосив, що варто провести загальні слухання й розглянути питання системно – щодо розвитку людського капіталу. Створення збалансованої державної політики по даному напрямку сприятиме покращенню ситуації в державі, надасть доступ для молоді до відповідних фінансових ресурсів, включаючи гранти, молодіжне будівництво, інфраструктуру, доступ до робочих місць тощо. І тоді, навіть якщо міграціє буде, то вона буде керованою, зрозумілою, а молодь, яка виїзжатиме, – після повернення сприятиме розбудові економіки України.