Ім’я Сергія Павловича Шелухіна (1864–1938) довгий час залишалося маловідомим широкому загалові. Проте ця постать заслуговує на особливе місце в історії України – як державник, дипломат, правник, науковець і культурний діяч. І що важливо для нас – його життя й діяльність тісно пов’язані з Одесою.

Про це повідомляє  УІНП.Одеса, інформує НОВАМЕДІА.

Одеса і формування світогляду

Сергій Шелухін народився в селі Деньги на Черкащині, але Одеса стала одним із головних центрів його діяльності. Саме тут він навчався і працював, тут відбувалося його становлення як юриста й публіциста. В умовах космополітичної Одеси, де перепліталися культури й політичні течії, Шелухін став палким прихильником української національної ідеї.

У місті він активно виступав проти русифікаторської політики, брав участь у роботі українських культурних і просвітницьких організацій, займався адвокатською практикою, захищаючи політичних в’язнів.

Правник і вчений

Шелухін був одним із перших українських правників, хто намагався системно обґрунтувати право України на державність. У своїх працях він доводив, що український народ має історичні, етнічні й правові підстави для самовизначення.

Його юридичні дослідження стосувалися не лише права, а й філософії, історії та культури.

Політичний діяч і дипломат

Під час Української революції 1917–1921 років Сергій Шелухін став одним із помітних діячів:

• був членом Центральної Ради;
• очолював українську делегацію на мирних переговорах із більшовицькою Росією (1918), де відстоював незалежність УНР;
• певний час виконував обов’язки міністра закордонних справ УНР.

Особливого значення набули його виступи на міжнародній арені: Шелухін намагався переконати європейських дипломатів, що Україна – не «регіон Росії», а самостійна держава зі своєю історією і правом на майбутнє.

Наукова і публіцистична спадщина

Шелухін залишив значний доробок – понад 200 праць із права, історії та культури. Він першим серед українських правників широко застосував історико-правовий метод, щоб довести безперервність української державності від Київської Русі до сучасності.

Його праця «Назва Україна» (1926) є однією з найглибших у дослідженні походження самого слова «Україна».

Трагедія і спадщина

Після поразки УНР він опинився в еміграції, жив у Празі, де викладав в Українському вільному університеті. Помер 1938 року, залишившись у пам’яті як інтелектуал, що віддав життя українській ідеї.

Чому він важливий для нас сьогодні?

Сергій Шелухін – це приклад одесита, який не загубив українську ідентичність у багатонаціональному середовищі, а навпаки – розвинув її.

Його дипломатичні зусилля показують, що боротьба за міжнародне визнання України має довгу історію. Як правник, він заклав підвалини української юридичної науки.