На минулому тижні окупаційні “медіа” стали нарікати про те, що в окупованому Криму “на межі закриття” опинився такий “футбольний клуб”, як ялтинський “Рубін” (“Рубін Ялта”).

Про це повідомляє ГО «Асоціація реінтеграції Криму».

Цитуються заяви “президента футбольного клубу” Кирила Шапошнікова про те, що “протягом останніх місяців футбольний клуб “Рубін Ялта” зіткнувся з фінансовими труднощами, які ставлять під загрозу подальшу участь у змаганнях нашого улюбленого футбольного клубу. Попре всі зусилля, які робляться зараз, ситуація залишається складною”.

На тлі заяв Шапошнікова про “підтримку адміністрації міста” та “переговори з потенційними інвесторами” вболівальники “Рубіна” спробували навіть провести перфоманс зі “здаванням крові” для збору грошей на “підтримку клубу”, але й такі “радикальні заходи” на ситуацію явно не вплинули.

Окупанти причини “тимчасових негараздів” не афішують, але їхнє коріння сягає 2023 року, коли колишній «президент» ялтинського «Рубіна», тамтешній колаборант Сергій Гардок після “явно підсудного” програшу його команди “урядової” сімферопольської “Таврії” публічно “побив горщики” зі злочинною “міністром спорту” окупантів, завезеною з Калуги Ольгою Торубаровою.

Тоді «урядова реакція» була блискавичною – самого Гардока відразу відправили на кілька днів у каталажку як «організатора заворушень», а в Ялту негайно «вирушила міністерська перевірка».

Далі Гардок був прогнозовано “знятий з посади” на користь колишнього “заступника з безпеки”, тобто фсбшного наглядача за футболістами, згаданого Шапошникова.

І відразу після цього “Рубін Ялта”, разом із “футбольним клубом” “Севастополь” був заведений агресором у “другий російський дивізіон”, де 16 липня 2023 року провели перші матчі.

Тоді це стало демонстративним порушенням агресора рішень УЄФА з кримського футболу 2014 року, що викликало заяву Української асоціації футболу у ФІФА та УЄФА.

Втім, “гладко було на папері”, і ніхто з російських навколофутбольних інвесторів надалі не схотів зв’язуватися з “Рубіном” – не просто як з кримською командою, але й з порушницею заборон УЄФА.

І якщо на згаданому “казенному” “Севастополі” сотні мільйонів “бюджетних” грошей почало відмивати оточення гауляйтера Михайла Развожаєва, то “приватному” ялтинському клубу тамтешня “адміністрація” порадила “доброго настрою та триматися”; тому річні витрати в півмільйона доларів на «дорогі та довгі виїзди» в росію досить швидко знищили “фінансовий резерв” ялтинських “футболістів”.

У всій цій історії найбільш примітно, що відпрацьований пропагандою та спецслужбами агресора з “подолання футбольної блокади” “Рубін Ялта” за два роки перетворився на відпрацьований і нікому не потрібний “витратник”.