У квітні 2022 року в статті на сайті «Історична правда» херсонський краєзнавець Дементій Білий написав, що для херсонців масштабні акції на підтримку України на площі Свободи – вже традиція, якій більше ста років.  Саме у квітні 1917 року українці Херсона вперше зібралися на велику демонстрацію. Тоді впала Російська імперія, а Російський імператор відрікся від престолу і херсонці скористалися історичною можливістю та гучно заявили, що Херсон та Херсонщина є Україною.

Просвітницька діяльність «Української Хати»

В березні 1917 року було створено саме товариство, а вже у квітні його діяльність значно розширилася в місті. Були відкриті українська книгозбірня, читальня та книгарня. Також було засновано артистично-співочий гурток і відкрилася військова філія.

З 12 квітня почала виходити перша україномовна газета «Вісник товариства Українська хата в Херсоні».

Українські активісти проводили заходи не лише в Херсоні; наприклад, 9 березня відбувся український мітинг у селищі Нововоронцовка.

Грандіозна українська маніфестація в Херсоні

Також у  квітні відбулася й перша в історії Херсона українська національна маніфестація. Тогочасні журналісти назвали її грандіозною.

Як зазначає Дементій Білий у книзі «З історії українського просвітницького руху на Херсонщині 1917-1920 років»: «Це було дійсно гучним початком «відродження херсонського українства».

На початку квітня в  херсонських газетах було надруковане запрошення: «Панове громадянство! Озвіться і прийдіть усі, хто знає, що він українець. Закликаємо зібратися 16 квітня о 13:00 на площі біля водокачки (нині площа Свободи). Просимо приходити в національному вбранні та з прапорами. Звідти ми вирушимо урочистим походом вулицями Говардівською, Суворовською та Рішельєвською до Соборної площі, де в Успенському соборі відбудеться панахида. Ми вшануємо пам’ять великого гетьмана України Богдана-Зіновія Хмельницького та нашого великого поета Тараса Шевченка».

У маніфестації взяли участь:

• військові: підрозділи Херсонського гарнізону;
• учні та студенти: представники всіх середніх навчальних закладів, включаючи гімназії, сільськогосподарське та реальне училища, а також військово-фельдшерську школу;
• громадськість: службовці, робітники, члени селянської спілки та інші громадяни в національному одязі.

За оцінками репортерів, на першу українську національну маніфестацію зібралося близько 25 тисяч учасників, з них приблизно 5 тисяч були військовими.

Колона демонстрантів була організована так, що військові підрозділи чергувалися з цивільними. В усіх частинах колони розташувалися оркестри (зокрема, 44-го піхотного запасного полку та Таврійської дружини) й хори, що складалися з учнів, аматорів та військових.

Зібрані виконували пісні та музичні твори, такі як «Україна», «Марсельєза», «Ще не вмерла Україна» та «Заповіт». Ці мелодії були чутні усім, створюючи святкову атмосферу. До неї додавали блиску урочисті прапори (національні та революційні), яких репортери нарахували понад 30.

Серед головних закликів, що лунали від демонстрантів, були такі:

• «Автономія України»,
• «Нехай живе вільна Україна»,
• «Свобода, рівність і братерство»,
• «Наша слава не вмре»,
• «Земля та мова»,
• «В рідній школі – рідна мова»,
• «В вільній Україні – українське військо».

Спогади Миколи Чернявського

Микола Чернявський згадував, що о 12 годині дня учасники почали збиратися, і на майдані з’явився відділ кінних козаків. Вони були одягнені у старовинне запорізьке вбрання, мали бунчук і чудовий шовковий український прапор.

Попереду колони на білому коні їхав сивоусий смаглявий козак, одягнений у гетьманське вбрання, з булавою в руці. Побачивши його, натовп вибухнув гучним «Слава», що довго лунало на площі. Це створило ілюзію, ніби на свято прибули справжні козаки-запорожці.

Процесія рухалася бульварами, повз парки та будинки. Вулиці, тротуари, балкони і навіть дерева були заповнені людьми, які вітали учасників. Нарешті, колона вийшла на майдан до собору і зупинилася.

Запорожці на конях сяяли в червоному вбранні. У війська виблискували багнети, а весь майдан та прилеглі вулиці були суцільним морем людських голів.

Після звернення: «На молитву!», розпочалася служба, під час якої гуділи дзвони і багато людей плакали.

Після панахиди відбувся мітинг, на якому виступали Нестор Малеча, Хрисанф Лиханський та інші. Варто зазначити, що з промовою до громадськості українською мовою звернулися як місцевий голова Євген Яковенко, так і начальник гарнізону полковник Костянтинов. Щоправда, полковник у середині своєї промови перейшов на російську мову.

Свято завершилося урочистим маршем військових частин на Соборній площі.

Очевидці були вражені: «Цього ще в Херсоні не було. Так, не було…».

Микола Федорович Чернявський народився в селі Торська Олексіївка, Донецька область, Україна (раніше Бахмутський повіт Катеринославська губернія) — помер у січні 1938 року у Херсоні. Чернявський — український поет, педагог і земський діяч. Член Української Партії Соціалістів Революціонерів. Жертва сталінського терору.

Знакова подія для всього міста

Українська національна маніфестація 16 квітня 1917 року стала знаковою подією для всього міста. Вона засвідчила популярність ідей національного та демократичного відродження серед містян, а також показала підтримку українізації з боку армії та лояльність командування і влади.

Організатори заходу з товариства «Українська Хата» показали, що вони є впливовими у місті людьми, а саме товариство є авторитетною організацією, яка здатна ефективно відстоювати політичні інтереси українства.

Читати також: «Українська Хата» в Херсоні

Під час роботи над створенням цього матеріалу  використовувалася інформація з монографії Дементія Білого «З історії українського просвітницького руху на Херсонщині 1917-1920 роки», яка вийшла у Херсоні  у 2002 році.