16 вересня 1930 року за особистим наказом прем’єр-міністра Юзефа Пілсудського розпочалася масштабна каральна акція проти українського населення Галичини, що увійшла в історію як «пацифікація» (умиротворення).

По це пише історикиня Яна Примаченко в статті на проєкті «Цей день в історії».

Ця операція, проведена силами поліції та армії, стала жорстоким прикладом застосування принципу колективної відповідальності, коли за дії підпілля розплачувалися тисячі мирних мешканців.

Передумови: Політика асиміляції та народження спротиву

Після поразки Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) Галичина увійшла до складу Другої Речі Посполитої, що було закріплено Лігою Націй у 1923 році. Варшава зобов’язалася гарантувати права національних меншин, однак на практиці взяла курс на жорстку полонізацію:

• Освітній тиск: З 1924 року почалося систематичне витіснення української мови з освіти та державних установ.
• Колонізація: Влада активно заохочувала переселення поляків («осадників») на українські землі, що загострювало земельне питання.
• Економічна криза: Велика депресія 1929 року особливо сильно вдарила по аграрних українських регіонах, посиливши бідність та безробіття.

Ці фактори радикалізували українську молодь, яка почала гуртуватися навколо новоствореної Організації Українських Націоналістів (ОУН).

«Саботажна акція» ОУН: Іскра, що запалила полум’я

Влітку 1930 року ОУН ініціювала масові акції саботажу, щоб підірвати авторитет польської влади та привернути міжнародну увагу. З липня по вересень було здійснено 191 диверсію, переважно проти майна польських осадників та урядовців: підпали маєтків, пошкодження ліній зв’язку та залізничних колій. Це був відчайдушний протест проти антиукраїнської політики Варшави.

Залізна відповідь Пілсудського

Польські націоналістичні кола вимагали рішучої відповіді. Юзеф Пілсудський, фактичний диктатор Польщі, використав ситуацію для зміцнення свого авторитарного режиму «санації». Наприкінці серпня він розпустив парламент, позбавивши опозиційних депутатів недоторканності, та віддав міністру внутрішніх справ Феліціяну Складковському наказ про «умиротворення» Галичини.

Хід каральної операції (16 вересня – 30 жовтня 1930)

Для проведення пацифікації було задіяно значні сили: близько 2000 поліцейських та кавалерійські полки уланів. Операція охопила 16 повітів Львівського, Станіславського та Тернопільського воєводств.

Методи терору:

• Політичні репресії: Було заарештовано 23 українських депутати та сенатори, серед них лідери УНДО Дмитро Паліїв та Дмитро Левицький. Багато з них зазнали тортур та знущань. 30 вересня було вбито крайового провідника ОУН Юліана Головінського.
• Нищення громадського життя: Влада закрила та розгромила сотні українських організацій: осередки «Просвіти», гімнастичні товариства «Сокіл», спортивні клуби «Луг», кооперативи та осередки «Пласту».
• Терор проти селян: Каральні загони вривалися в українські села, де влаштовували масові побиття, руйнували майно, нищили господарства. За українськими даними, постраждало близько 750 сіл. Польська влада визнавала акції лише у 450 селах.

Жертви та наслідки:

• Арешти: Загалом заарештовано 1739 осіб.
• Загиблі: За польськими даними, загинуло 4 українці. За українськими підрахунками, внаслідок побиттів померло від 7 до 35 осіб.
• Конфіскація: Вилучено понад тисячу гвинтівок, 500 пістолетів та вибухівку.

Міжнародна реакція та довгострокові наслідки

Спроби митрополита Андрея Шептицького зупинити терор були марними. Українські політики подали скаргу до Ліги Націй, яку підтримали британські парламентарі. Однак розгляд справи затягнувся до 1932 року, і польській дипломатії вдалося представити свої дії як боротьбу з тероризмом. У підсумку резолюція Ліги Націй мала м’який характер, і належного засудження не відбулося.

Пацифікація стала переломним моментом, який остаточно отруїв українсько-польські відносини. Вона продемонструвала небажання Варшави йти на діалог і зробила ставку на силове придушення. Ця акція державного терору радикалізувала обидві сторони та стала однією з причин майбутніх трагедій, зокрема кривавих конфліктів у роки Другої світової війни.