На окупованих росіянами територіях Херсонщини освіта стала справжнім випробуванням. Зруйновані школи, викрадене обладнання, військові з автоматами біля навчальних закладів — так виглядає реальність для дітей та вчителів. Проте попри небезпеку, українські діти продовжують здобувати освіту за українськими стандартами — дистанційно або в евакуації, зберігаючи надію на перемогу та повернення додому. Про це пише журналістка Любов Рудя в авторському матеріалі на сайті Нижні Сірогози. City

Освіта як міст до рідного краю

На тимчасово окупованих територіях доступ до української освіти ускладнений через переслідування окупаційною владою. Інформація про навчання на лівобережжі Херсонщини обмежена — лише уривки з соцмереж, звіти окупантів та розповіді тих, кому вдалося виїхати. З міркувань безпеки учні та вчителі не розкривають своїх імен, але прагнуть поділитися історіями про релоковані школи, які, попри війну, відновили роботу дистанційно, об’єднавши учнів і педагогів, розкиданих по Україні та світу.

«Наші ліцеї з Каховського району потрапили під окупацію в лютому 2022 року, — розповідає очільник однієї з громад. — Але ми релокували два заклади, і попри те, що діти та вчителі розкидані по світу, ми відновили навчання».

На кінець 2024/2025 навчального року в цих ліцеях навчалося 748 учнів, з яких дві третини — діти з окупованих територій. Цьогоріч випустили 44 одинадцятикласники та 89 дев’ятикласників, а до перших класів уже подано 32 заяви.

 «Батьки довіряють нашим школам. Для тих, хто виїхав, це зв’язок із рідним краєм, а для тих, хто залишився в окупації, — з Україною», — додає він.

Зруйновані школи, незламні педагоги

Окупація знищила освітній простір на лівобережжі Херсонщини. Вчителі згадують, як російські військові проводили обшуки, а відключення світла та відсутність інтернету ускладнювали навчання.

«Окупанти тиснули, вимагали відкривати російські школи, але вчителі відмовлялися співпрацювати», — розповідає пані Любов, директорка релокованого ліцею. Її заклад до війни був найбільшим у громаді, мав сучасне обладнання, ресурсну кімнату для дітей з інклюзією та програми НУШ і «Інтелект України».

 Нині все розграбовано, а спроби окупантів відкрити школу провалилися через брак кадрів.

Інший ліцей, очолюваний паном Андрієм, зазнав ще трагічнішої долі — будівлю зруйнували ракетним ударом, адже там розміщувалася російська військова база.

«До війни ми мали сучасні кабінети, нову їдальню, систему опалення. Тепер — лише згарище», — каже він. Проте ліцей продовжує працювати дистанційно.

«Ми не здаємося. Наша мрія — Перемога. Я вірю, що ми відбудуємо школу, і дитячий сміх знову лунатиме на її подвір’ї», — додає педагог.

Між страхом і примусом

За даними Офісу уповноваженого з прав людини, на окупованих територіях України залишаються близько 600 тисяч дітей шкільного віку, з них 20 тисяч — на лівобережжі Херсонщини. Окупаційна влада відкрила там лише дві школи, де навчається близько 150 учнів. Росія нав’язує свою систему освіти, забороняючи українську, що є порушенням міжнародного права, зазначає Human Rights Watch.

Батьки, які залишилися в окупації, часто змушені віддавати дітей до російських шкіл через тиск.

 «У них бракує вчителів, навчають випадкові люди без освіти, а біля шкіл стоять озброєні силовики. Ми не знаємо, що там відбувається з дітьми», — розповідає мати з Каховського району.

Попри всі виклики, українська освіта залишається засобом зв’язку з Батьківщиною для дітей на окупованих територіях.

Більш детально на сайті  Нижні Сірогози. City