12 жовтня, минає 108 років від дня, коли есмінець “Завидний” кинув виклик імперії. У розпал буремних революційних подій 1917 року його екіпаж першим на Чорноморському флоті підняв український синьо-жовтий стяг і рішуче відмовився його спускати.

Про це пише Еспресо, інформує НОВАМЕДІА

Цей сміливий вчинок став потужним символом пробудження національної свідомості та поклав початок сучасній історії Військово-Морських Сил України. Історія “Завидного” — це драматичний шлях корабля, що пройшов крізь імперські війни та революційні шторми, перш ніж зникнути в хвилях історії, залишивши по собі легенду.

Народжений для імперії: будівництво та перші бої

Есмінець “Завидний” був закладений на миколаївському заводі “Наваль” на початку XX століття як частина програми посилення Чорноморського флоту Російської імперії. Спущений на воду навесні 1903 року, він став типовим представником “москітного флоту” — легким, швидким та маневровим кораблем, створеним для стрімких торпедних атак і розвідки.

При водотоннажності близько 500 тонн, довжині 64 метри та екіпажі з 72 осіб, він розвивав швидкість до 26 вузлів (майже 50 км/год). Його озброєння складалося з 75-мм гармат, кулеметів, торпедних апаратів та морських мін. Хоча на початок Першої світової війни “Завидний” вже вважався морально застарілим, він брав активну участь у бойових діях: патрулював узбережжя Туреччини, ставив мінні загородження та прикривав основні сили флоту. Особливо він відзначився на початку 1916 року під час Ерзурумської операції, де у складі ескадри допоміг знищити майже 500 ворожих суден.

“Живі ще сини матері-України”: 12 жовтня 1917 року

Лютнева революція 1917 року сколихнула всю імперію, і Чорноморський флот не став винятком. Національний рух стрімко набирав обертів, адже, за різними оцінками, від 65% до 80% особового складу флоту були етнічними українцями. На кораблях створювалися українські гуртки, і все частіше лунали заклики до самовизначення.

Саме екіпаж “Завидного” зробив вирішальний крок. 12 жовтня 1917 року над кораблем офіційно замайорів синьо-жовтий прапор. Цього ж дня моряки опублікували маніфест, який став голосом тисяч українців:

“Ми, українці ескадрового міноносця “Завидний”, підняли свій національний український прапор на гафелі задля того, щоби показати, що недивлячись на віковий гніт, все-таки живі ще сини нашої славної матері-України, а значить жива та сила, яка повинна відновити права нашої славної, дорогої матері-України”.

Цей вчинок став іскрою, що запалила полум’я. До кінця року десятки інших кораблів, включно з крейсерами та лінкорами, наслідували приклад “Завидного”, визнавши владу Української Центральної Ради.

У вирі боротьби: між більшовиками, німцями та Антантою

Та шлях до незалежності виявився недовгим. Більшовицький переворот у Росії та агресивна пропаганда швидко змінили розклад сил. Вже 3 грудня 1917 року майже вся мінна бригада підняла червоні прапори. Лише “Завидний” залишився вірним синьо-жовтому стягу. Разом із крейсером “Пам’ять Меркурія” він перебазувався до Одеси, але вже через місяць обидва кораблі були захоплені більшовиками.

Історія “Завидного” перетворилася на калейдоскоп прапорів:

• Квітень 1918 р. — після звільнення Криму від більшовиків знову піднімає український прапор.
• Травень 1918 р. — захоплений німецькими військами, що увійшли в Україну як союзники гетьмана Скоропадського. Отримує назву “R-13” і служить у кайзерівському флоті.
• Листопад 1918 р. — після поразки Німеччини повертається до складу українського флоту, планується його перейменування на “Полковник Шрамченко”.
• Грудень 1918 р. — захоплений військами Антанти (англо-французькими силами).
• Квітень 1919 р. — ледь не затоплений британцями під час відступу, переходить під контроль білогвардійців, а згодом — знову до більшовиків.

Кінець шляху та безсмертна спадщина

Остаточно опинившись у руках Червоної армії, “Завидний” у листопаді 1920 року був перейменований на “Марті”. Однак стати частиною радянського флоту йому не судилося. Корабель потребував капітального ремонту, але відновлювати застарілий есмінець не стали. У 1925 році його вивели зі складу флоту та розібрали на метал.

Хоча фізично корабель зник, його історія стала фундаментом для відродження українського флоту. “Завидний” — це не просто сталь і пара. Це символ незламного духу, нагадування про те, що навіть у найтемніші часи боротьба за свободу та національну ідею завжди має сенс.