22 жовтня 1835 року, рівно 190 років тому, під час засідки на Поділлі був убитий Устим Кармалюк.

Про це пише історик Володимир Лук’янюк у статті на проєкті «Цей день в історії», інформує НОВАМЕДІА.

Його постать десятиліттями була оповита міфами про “шляхетного народного месника”, проте архівні дані малюють зовсім інший, набагато кривавіший портрет.

Протягом двох десятиліть Кармалюк очолював ватагу, що тероризувала Поділля, Київщину та Волинь. Проте їхніми жертвами були не стільки багаті пани, скільки селяни середнього достатку, корчмарі та дрібна шляхта. Діяльність банди включала крадіжки, грабунки, рекет, підпали та вбивства.

Народившись кріпаком, Кармалюк (справжнє прізвище, ймовірно, Карманюк) у 1812 році був відданий у солдати за крадіжку, звідки швидко дезертирував. Це стало початком його кримінальної кар’єри.

Його легендарний статус багато в чому завдячує непересічній витривалості та відвазі. Кармалюк витримав 4000 ударів шпіцрутенами, 227 ударів батогом і мав три тавра на обличчі. Він прославився неодноразовими втечами з-під варти та навіть із сибірської каторги, куди його засилали. Ці втечі сприяли його міфологізації ще за життя.

Однак образ “українського Робін Гуда”, який грабував багатих, щоб роздати бідним, є здебільшого продуктом радянської пропаганди. Архівні дані свідчать, що здобич не роздавалася знедоленим, а розподілялася серед членів банди (яка налічувала не більше півсотні людей, а не “тисячі повстанців”) та реалізовувалася через скупників краденого.

У радянський період комуністична ідеологія перетворила жорстокого розбійника на лідера “20-тисячного селянського повстання” проти соціального гніту, що не відповідає історичним фактам.

Загинув Устим Кармалюк у віці 48 років у селі Шляхові Коричинці від кулі шляхтича Федора Рудьковського, який влаштував засідку в хаті, де часто переховувався розбійник.