КИЇВ — До 140-річчя від дня народження Миколи Погрібняка (1885–1965), українського художника, педагога.

Микола Погрібняк народився в селі Козацькому на Черкащині в селянській родині. Батько, Степан Трохимович, працював садівником у поміщика, а мати, Харитина Сидорівна, вела домашнє господарство. В родині було шестеро дітей, Микола був найменшим.

Про це повідомляє Педагогічний музей України, інформує НОВАМЕДІА.

Після закінчення сільської двокласної школи (1898–1902) вступив до Миргородської художньо-промислової школи ім. М. Гоголя, де навчався у Опанаса Сластіона і Фотія Красицького. Закінчив школу одночасно з Художньо-педагогічними курсами у 1908 р.

М. Погрібняк захопився ілюстративною графікою, будучи учнем художньо-промислової школи, і поруч зі своїми вчителями та театральним художником і графіком І. Бурячком брав участь у оформленні українського сатиричного журналу «Шершень», що видавався у Києві (1906). 1907 р. став оформлювати дешеві книжечки для народного читання – «книжки-копійки», які виходили у Катеринославі (нині – м. Дніпро).      

Творчість майстра припадає на першу третину ХХ ст. Як книжковий графік він ілюстрував майже усі видання письменників-просвітян (відомо більше 50 книг, у тому числі Олени Пчілки, Дмитра Яворницького та ін). Сприяючи розвитку дитячої літератури в Катеринославі в 1910-20 рр., М. Погрібняк виявив себе не лише талановитим ілюстратором дитячих книжок, а і як дитячий письменник. Був членом товариства «Просвіта» (1913), постійним учасником художніх виставок у Катеринославі та Києві. На Міжнародній виставці дитячої художньої літератури в Парижі була високо оцінена його робота над книжкою «Посуд», ілюстрованою кольоровими репродукціями, тексти до яких писав сам художник.

М. Погрібняк працював бібліотекарем в Художньо-історичному музеї. Влітку 1942 р. як художник брав участь у науково-археологічній експедиції на порожисту частину Дніпра, якою керував професор Павло Козар, а в грудні того ж року виставлявся у художньому музеї. «Твори М. С. Погрібняка збудовані цілком на українському ґрунті. Художник любить свою країну, її вечори і ранки, її засніжені села. Художник однаково добре володіє пастеллю, аквареллю, олією». («Дніпровська газета». 1943. 26 січня). М. Погрібняк автор власного автопортрета (1910), жанрових картин, пейзажів, серед яких полотна «Захід в степу» (1909), «Після дощу» (1912), «На Київщині» (1913), «Зимовий пейзаж» (1929), «Вечір» (1937), «Метелиця» (1945).

Працював у галузях монументального і станкового живопису, станкової та книжкової графіки, декоративно-ужиткового мистецтва. Книги, оформлені ним, вирізняються національним колоритом, створювалися відповідно до давньої української традиції книгодруку і були своєрідними шедеврами своєї доби.

Педагогічна діяльність. За званням вченого рисувальника М. Погрібняк одержав призначення в Катеринослав на посаду викладача графічних мистецтв, де й працював до кінця свого життя у різних навчальних закладах. Викладав у школі ім. Риндовської (1915), у Педагогічному технікумі (1 жовтня 1920 – 15 вересня 1935), міській трудовій школі № 40 (26 травня 1920 – 31 вересня 1920), трудовій школі в рідному с. Козацькому (1 жовтня 1920 – 31 вересня 1922), міській трудовій семирічній школі № 21 (1 жовтня 1922 – 15 вересня 1927), міській 2-ій залізничній технічній середній школі (1 жовтня 1925 – 1 вересня 1939), Дніпропетровському художньому училищі (15 вересня 1935 – 1950-ті рр.).

Роботу над оформленням книг М. Погрібняк поєднував з педагогічною роботою. Був одним з організаторів Катеринославського художнього музею. Оформив низку видань А. Кащенка, «Словник української мови» Д. Яворницького (1920), обкладинку часопису «Зоря» (1925) тощо. Його малюнки прикрашають читанку Івана Труби «Стежка додому» (три частини, 1917–1918).

М. Погрібняк, піввіку свого життя присвятивши педагогічній діяльності, виховав цілу плеяду художників, архітекторів та інженерів, які згодом стали видатними діячами мистецтва і науки. Зокрема, він був учителем славетної української художниці Галини Мазепи (1910–1995).

Митець зібрав багату колекцію зразків українського орнаменту (понад 100 мотивів), мріяв видати альбом «Мотиви українського орнаменту».

Помер 30 травня 1965 року, похований у Дніпропетровську (нині м. Дніпро). Дружина М. Погрібняка Анастасія передала спадок митця Дніпропетровському художньому музею.