ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ —Ім’я генерала Армії УНР Марка Безручка зазвичай пов’язують із Замостям і польсько-українським союзом 1920 року. Але в його біографії є важлива сторінка, про яку говорять рідко — Одеса і український Південь, без імперських легенд.

Про це повідомляє УІНП Одеса, інформує НОВАМЕДІА.

 Одеса як школа українського офіцера

Саме в Одесі Марко Безручко пройшов один із ключових етапів свого становлення — навчання в Одеському піхотному юнкерському училищі.

Це був один із найпотужніших військових закладів Півдня, де:

•  готували офіцерів для південних губерній
• значну частину курсантів становили українці
• формувалося покоління військових, яке згодом стане ядром Армії УНР

Одеса на зламі ХІХ–ХХ ст. була не лише імперським портом, а й місцем зустрічі різних ідентичностей, де український елемент був чисельним, хоч і пригніченим.

 Одеса в добу Української революції

У 1917–1918 роках Одеса — це:

•  стратегічний порт
•  штабний і логістичний центр
•  арена боротьби між українцями, більшовиками та проросійськими силами

Марко Безручко не командував обороною Одеси, і це важливо чесно сказати.

Але він був частиною українського військового корпусу, який працював у південному регіоні, добре розуміючи:

• без Одеси неможлива українська держава
• контроль над Півднем — ключ до незалежності
•  більшовицька загроза в портових містах є системною

 Південь у стратегічному мисленні Безручка

Як професійний штабний офіцер і випускник Генерального штабу, Безручко сприймав Одесу не як “місто без України”, а як:

•  потенційну базу постачання
•  регіон мобілізації українців
•  простір, де імперія трималася лише силою

Цей досвід Півдня згодом проявиться в його командуванні 6-ю Січовою стрілецькою дивізією та в легендарній обороні Замостя у 1920 році.

Марко Безручко — це не випадковий герой історії, а продукт українського Півдня, зокрема одеського військового середовища кінця імперської доби.