У жовтні 1919 року Київ, який за рік кілька разів переходив із рук в руки, знову опинився під владою білогвардійських Збройних сил Півдня Росії (ЗСПР). Повернення військ генерала Денікіна, яких частина містян зустрічала як визволителів від більшовицького терору, обернулося для єврейського населення міста кількома днями жаху, грабунків та вбивств.

ілюстративне фото

Про це пише історик  Михайло Гаухман у статті на проєкті «Цей день в історії», інформує НОВАМЕДІА.

Місто на пороховій діжці

1919 рік був часом тотального хаосу. За владу над Україною боролися армії УНР, більшовиків, білогвардійців та численні повстанські загони. Київ, серце країни, переживав постійну зміну влади. Настрої в місті були вкрай напруженими.

Антисемітська пропаганда білого руху, яка прямо ототожнювала євреїв із більшовизмом, знайшла сприятливий ґрунт. Коли 14 жовтня Червона армія на короткий час увійшла до Києва, багато євреїв не евакуювалися з білими, остерігаючись погромів у дорозі. Цей факт білогвардійська пропаганда використала як доказ їхньої “зради” та “підтримки більшовиків”.

Сфабрикована зрада та “Тортури страхом”

Коли війська ЗСПР повернулися до Києва 17 жовтня, накопичена ненависть вилилася назовні. Газета «Вечерние огни», а за нею і впливовий «Киевлянин» редактора Василя Шульгіна, опублікували статті про те, що єврейське населення нібито стріляло у спини відступаючим білогвардійцям. Хоча пізніше ці звинувачення спростували, вони стали сигналом до початку масового насильства.

Те, що починалося як реквізиції “на потреби армії”, швидко переросло в організовані грабунки та вбивства. До солдатів, переважно козаків, приєднувалися місцеві жителі. Погромники діяли методично: за свідченнями очевидців, вони не влаштовували безлад, а холоднокровно забирали гроші та цінності. Жертв часто виводили з домівок і вбивали в безлюдних місцях.

Василь Шульгін пізніше описав атмосферу в місті у своїй статті «Тортури страхом»:

«Щоночі на вулицях Києва настає середньовічне жахіття… величезні п’ятиповерхові, шестиповерхові будинки розпочинають вити згори до споду. Цілі вулиці, охоплені смертельним жахом, кричать нелюдськими голосами, дрижачи за життя».

Наслідки та спроби навести лад

Лише 19 жовтня, коли до міста прибуло вище командування, почалися спроби зупинити погром. Генерали Абрам Драгомиров та Микола Бредов запровадили патрулювання та військово-польові суди, які навіть винесли кілька смертних вироків мародерам. Проте насильство вже було не спинити повністю, особливо на околицях.

За офіційними, хоч і неповними даними, за ті дні було зафіксовано 836 нападів на квартири. За списком Єврейського комітету допомоги жертвам війни (ЄКОПО), кількість загиблих у Києві з 14 по 20 жовтня становила 294 особи. Реальна кількість жертв, імовірно, була ще вищою.

У грудні 1919 року влада в Києві змінилася вшосте за рік — до міста вчетверте увійшли більшовики. Кривава сторінка денікінського погрому завершилася, залишивши по собі глибокий шрам в історії міста.