8 грудня 2004 року Верховна Рада України ухвалила ключові зміни до Конституції, що трансформували політичну систему країни з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську.

Про це пише історик  Володимир Головко у статті на проєкті «Цей день в історії», інформує НОВАМЕДІА.

Ця реформа стала компромісним виходом із затяжної політичної кризи, спричиненої Помаранчевою революцією. Хоча зміни були скасовані у 2010 році, їх знову відновили у 2014 році.

 Передумови та мотивація реформи

На початку 2000-х років політичний режим Президента Леоніда Кучми зіткнувся з серйозними викликами. Скандали, пов’язані з оприлюдненням “плівок Мельниченка” (зокрема, звинувачення у причетності до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе) та порушенням міжнародних санкцій щодо Іраку, призвели до масових протестів “Україна без Кучми!” та міжнародної ізоляції.

З метою гарантування безпеки та недоторканості собі та своєму оточенню після завершення президентства, Кучма змінив свій курс. Якщо раніше він прагнув максимальної концентрації влади (як це було під час референдуму 2000 року), то після 2002 року його метою стало послаблення інституту президента та впровадження парламентської форми правління. Це також розглядалося як можливість для частини його оточення висунути Кучму на третій термін.

 Шлях до компромісу

Вже у вересні 2003 року у Верховній Раді з’явилися провладні законопроекти №4105 та №4180, які передбачали обрання Президента у парламенті та посилення ролі Кабінету Міністрів. Проте ці спроби довгий час не могли набрати необхідної кількості голосів.

Кульмінація настала під час Президентських виборів 2004 року. Масові протести та визнання Верховним Судом недійсними результатів другого туру виборів, які оголосили переможцем Віктора Януковича, змусили сторони шукати компроміс.

• Поступка влади (Кучма/Янукович): Згода на переголосування другого туру виборів (“третій тур”).
• Поступка опозиції (Ющенко): Згода на конституційну реформу, але за умови збереження всенародного обрання Президента.

Ключові зміни передбачали:

• Передача основних повноважень у виконавчій владі Кабінету Міністрів, який формується парламентською більшістю.
• Продовження терміну каденції Президента та Парламенту до п’яти років.

 Ухвалення та імплементація

8 грудня 2004 року компромісний законопроект №4180 був ухвалений як Закон №2222 “пакетом” разом з іншими антикризовими рішеннями. За нього проголосували 402 народні депутати. Леонід Кучма підписав його негайно, прямо у залі парламенту.

Політична реформа впроваджувалася у два етапи, повністю набравши чинності з початком роботи нової Верховної Ради 25 травня 2006 року.

 Скасування та відновлення

Скасування (2010): Після перемоги Віктора Януковича на виборах 2010 року, Конституційний Суд 1 жовтня скасував реформу, повернувши країну до президентсько-парламентської моделі (редакція Конституції 1996 року).

Відновлення (2014): Під час Революції гідності 21 лютого 2014 року парламент 389 голосами ухвалив повернення до Конституції 2004 року, що стало важливим кроком для обмеження президентської влади та виходу з чергової кризи.