Днями підконтрольний агресору євпаторійський “офіціоз” повідав про те, що “майже десять років доблесні казаки захищають нас, стоячи на рубежах безпеки та правопорядку”, переказавши в черговий раз мантру про “героїчні подвиги” трагікомічного “народного ополчення” десятирічної давності та десятирічної давності.

Про це повідомляє ГО «Асоціація реінтеграції Криму».

При цьому самі “євпаторійські казаки”, в особі незмінних військового-відставника та звільненого “за статтею” колишнього працівника міськмолокозаводу Костянтина Гулі, а також “отамана” Володимира Сисоєва, “раптово” стали такими лише у 2015 році, перекваліфікувавшись із “ополченців”, а ось тепер їхній “євпаторійський юрт” переживає не найкращі часи.

І справа не в тому, що згаданий Гуля не зміг “побудувати кар’єру” у злочинному “Кримпатріотцентрі”, і не в скруті пов’язаних з цими “суспільниками” євпаторійських ділків середньої руки, типу торговців від “Кримагрокосмос” подружжя Леоніда та Людмили Федоруков.

Просто раніше всі ці костплеї у “дружинників” і “казаків”, так само як і створені з співучастю того ж таки Гуні та його “колег” трагікомічні структури “Союз патріотів”, “Комітет з протидії корупції” і навіть “Діти планети Земля” мали банальну мету: закріпитися в “околовладних” структурах окупантів.

Втім, у жодну “районну політику”, за відсутності такої, фейковому “казацтву” пограти не вдалося, а от “хмари на горизонті” у них згустилися.

Справа в тому, що “обліковий склад” фейкового “казацтва” був нещодавно явочним порядком переведений окупантами до складу багаторазово описаного нами опереткового “батальйону ополчення” “Барс-Крим”, і ось тепер ходять затяті чутки про скоре переведення частини цих “батальйонців-аксенівців” на цілком реальну роль фронтового м’яса, з євпаторійських пляжів на дніпровські береги.

Звісно, ​​загибель на фронті дещо відрізняється від тягарів алкоголізму з “керівництвом школи № 7” з її новоспеченим “казацьким класом” та від поневірянь з “охорони порядку” з нагоди 9 травня, в основному шляхом демонстрації населенню іконостасів вручених самими собі нагород.

А тому серед “реєстрового євпаторійського казацтва” майже в 200 багнетів “раптово” і масово відпали не тільки мертві душі, а й цілком собі живі “діти планети Земля”, які виявилися не настільки міськими божевільними, щоб радісно приміряти розмір чорного пакету.

Для боротьби з “масовим дезертирством” окупанти затіяли “реорганізацію євпаторійського казацтва”, з відповідними “кадровими рішеннями”, але навряд чи таким чином туди вдасться заманити будь-кого “мобілізаційного віку”.