10 грудня — знакова дата для українського мистецтва. Саме цього дня у 1820 році в Косові народився Олекса Бахматюк — людина, яка перетворила звичайну глину на золото Гуцульщини. Його називали генієм ще за життя, а земляки настільки поважали майстра, що двічі обирали його бургомістром (мером) міста.

Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті, інформує НОВАМЕДІА.

Людина з багатьма іменами та веселою вдачею

В історію він увійшов як Бахматюк, хоча це прізвище — скоріше народна творчість односельців. У документах його батька записали як Бахматника, а сам Олекса, підписуючи свої шедеври для продажу, часто використовував варіанти Бахміцький чи Бахмінський.

Попри гучну славу, у житті він був скромним: невисокого зросту, просто вдягнений, але з незмінною гуцульською люлькою в зубах. Його творчий процес був сповнений легкості та імпровізації. Сідаючи за гончарний круг, він весело питав сам себе:

«Що то таке буде? Може, заєць, може, квітка, а може, які узори…»

Від батьківської науки до визнання монарха

Олекса перейняв ремесло від батька, а згодом відшліфував майстерність у відомого кахляра Івана Баранюка. Але справжній успіх прийшов, коли він виробив власний неповторний стиль. Він створював усе: від побутових мисок до грандіозних пічних ансамблів.

Ключовим моментом у кар’єрі став 1880 рік. На промисловій виставці в Коломиї роботи Бахматюка побачив сам імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф. Монарх був настільки вражений, що замовив у косівського майстра розписну піч, яку згодом відправили до Відня.

Унікальний стиль «Бахмінщина»

Бахматюк не просто малював візерунки, він створював на кахлях цілі світи. Його стиль вирізнявся пишними квітковими мотивами (які назвали «бахмінщиною») та живими сюжетами.

Особливістю його робіт була іронія та спостережливість. На кераміці оживали:

• Рільники та пастухи;
• Солдати та пани;
• Тварини та фантастичні квіти.

Секрет гуцульської печі: Бахматюк суворо дотримувався ієрархії у викладці кахлів для печі:

Верхній ряд — найважливіший, слугував оберегом.

Центральна частина — релігійні, державні та соціальні сюжети.

Бокові частини — побутові сцени з життя простих людей.

Спадщина майстра

Сьогодні роботи Олекси Бахматюка — це скарб світового рівня. Найбільша колекція зберігається в Національному музеї Гуцульщини та Покуття (Коломия). Проте його кахлі можна зустріти й у музеях Відня, Берліна, Канади та в елітних приватних колекціях.