Навчання територіальної оборони саме за досвідом Кайтселійту як пілотний проєкт запроваджували на Херсонщині у 2020 році

«Люди, які йдуть сюди, готові захищати те, що для них дороге, і хочуть навчитися захищати правильно та вміло. А ми і займаємося тим, що їх навчаємо», – говорить Владислав Єглет, молодіжний інструктор Кайтселійту у відділенні у Нарві, проводячи екскурсію для українських журналістів.

У кожному великому місті це як невелика військова частина, де збираються добровольці. Тут є казарма, кімната для зброї, склад амуніції, аудиторії для навчань, тут можна випрати форму, відпочити, привести себе до ладу та вийти в місто після тренувань.

«Більшість з бійців зберігає спорядження вдома, але деякі просто не мають можливості поставити в квартиру таку двоярусну шафу, тому вони зберігають спорядження тут. Також бійці, які отримали право на зброю, можуть забирати зброю, яка їм видається в Кайтселійті, додому. Зрозуміло, що при дотриманні вимог зберігання. Шафа надається безкоштовно Кайтселійтом, її монтують і вже боєць-доброволець може вдома зберігати автомат і боєприпас», – розповідає інструктор.

Ця зброя може використовуватися лише у конкретних військових цілях або для навчання. Негромадянам Естонії зброя не видається – люди з «сірими» паспортами після спеціальної перевірки (яку проходить кожен для вступу до організації) можуть мати статус тих, хто підтримує Кайтселійт немілітарним способом, але не можуть брати участь у навчаннях. Повне право вступити до лав Кайтселійту дає лише громадянство Естонії. У поєднанні з бажанням.

Кайтселійт називають опорою Міноборони. Назва організації перекладається як «союз оборони». Це добровольче воєнізоване формування в Естонії, яке поряд із збройними силами входить до складу Сил оборони країни. Історія Кайтселійту почалася наприкінці 1917-початку 1918 р. і пов’язана зі здобуттям незалежності Естонії та супротивом Червоній армії, під час радянської окупації Кайтселійт був заборонений і організація існувала таємно. У 1992 р. після відновлення незалежності країни організацію визнали на державному рівні. Завдання Союзу оборони – підвищувати готовність народу захищати незалежність та конституційний устрій Естонії. Не дивлячись на те, що країна з 2004 року є членом НАТО, велику увагу тут приділяють самозахисту, питанню виживання народу та нації. Членами організації можуть бути і чоловіки, і жінки від 18 років, діти можуть брати участь у молодіжних організаціях Кайтселійту. Наразі організація об’єднує більше 20 тисяч добровольців.

Ми один одного доповнюємо, кажуть кайтселійтчики: якщо армія – загальновійськові підрозділи, то Кайтселійт – це територіальні підрозділи. Часто сюди приходять саме після армії, аби не втрачати здобутих військових навичок.

Якщо ж доброволець взагалі не має військової підготовки, то проходить курс молодого бійця. На відміну від армії, де такий курс триває 7 тижнів, у Кайтселійті йому відводиться 9 місяців.

«Чому так? Тому що добровольці у звичайний час працюють, навчаються, ходять до університету і вільні здебільшого лише у вихідні. Вони не живуть тут 24/7. Ви можете помітити, як тут тихо, тому що зараз робочий час, всі на роботі», – пояснює інструктор.

Після курсу молодого бійця доброволець вирішує, яку військову спеціальність обрати. Тут стають снайперами, кулеметниками, гранатометниками, розвідниками, зв’язківцями, вивчають медицину та логістику.

«Якщо ж доброволець за станом здоров’я не підходить для такої роботи (наприклад, проблема з ногою, бувають і такі випадки), то тил – це варіант для цих людей. І вони так само, як і ми, отримують повідомлення про те, що їх викликають на навчання, вони приходять і виконують свою роботу. Іноді мені здається, що ця робота навіть складніша, ніж у нас, тому що вставати о 4-й ранку для того, щоб розкочегарити все, підготувати, стояти біля печі… Як кажуть, найпершим встаєш – останнім лягаєш. Я навіть не знаю, чия робота складніша. Все важливо: і їхня робота, і наша», – розповідає Владислав Єглет.

Інструктор показує карту дружин Кайтселійту – 15 повітів у країні, отже 15 дружин по всій Естонії. Серед членів цього відділення у Нарві – люди різних професій та посад: від представників міського зібрання до вчителів, автомеханіків та енергетиків. Найстаршому члену Кайтселійту у Нарві – більше 80 років.

«Людина йде до Кайтселійту з особистої мотивації, бо хоче захистити те, що для неї дороге: свою родину, свій будинок, свою країну. Для багатьох людей їхній будинок не закінчується дверима під’їзду… Мені здається, за стільки років це стає такою невід’ємною частиною життя, коли людина вже не може без цього жити.

Це коло спілкування, це друзі, це земляки… Коли тебе викликають на навчання, ти знаєш з ким ідеш у окопи, з ким ідеш на завдання, це дуже мотивує та допомагає морально», – переконаний представник Кайтселійту.

Навчальний візит відбувся у рамках спільного проєкту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру міжнародного розвитку за підтримки Посольства США у Києві та Міністерства закордонних справ Естонії.

Ірина Домащенко, для NovaMedia

Фото – Ольга Ткаченко, Український кризовий медіа-центр